Тези

до науково-дослідницької роботи «Система голосних фонем української мови та розвиток поглядів на їх кількість та якість»

Яцканич Ганни Василівни, учениці 10 класу ЗОШ І-ІІІ ст.

с. Малий Раковець Іршавського району

Науковий керівник: Лях Марина Василівна

Нами проаналізовано різницю між звуком і фонемою і доведено, що фонема і звук поняття не тотожні, а алофон – це варіант фонеми. Ми дослідили, як пройшов розвиток голосних фонем української мови,  як змінився склад голосних, починаючи, від індоєвропейського періоду і до сьогодні. Система вокалізму в праіндоєвропейський період нараховувала 11 голосних звуків (а, о, і, у, е, ь, ъ, ы, ę, ě, ọ) та протягом багатьох століть відбулося багато фонетичних процесів                 ( зникнення довгих і коротких голосних, зникнення носових (ę, ọ) та перехід їх у звуки [а] і [у], занепад редукованих звуків (ь, ъ), перехід  ě в і), які призвели до того, що система вокалізму скоротилася до шести голосних фонем. Тож до початку XIV ст. основні риси фонологічної системи української мови вже склалися. Ми простежили, як українські мовознавці по-різному визначали кількість голосних фонем: від дванадцяти до шести. Наприклад, Є. Тимченко нараховує в українській мові 7 голосних фонем, додаючи до шести основних, фонему /ї/.  О. Курило – 11, враховуючи наголошені і ненаголошені голосні фонеми, оскільки вони диференціюють значення слів. О. Синявський наголошені і ненаголошені фонеми вважав окремими фонемами.

Багато уваги приділено голосній фонемі /и/, особливо віднесення її до того чи іншого ряду. М.Наконечний визначає її як щось середнє між переднім і середнім рядами та щось середнє між високим і середнім піднесенням. Найбільше уваги приділила вивченню цієї фонеми  Н. Тоцька, яка  виділила для фонеми /и/  окреме піднесення – високо-середнє піднесення. Отже, вокалізм української мови досліджений досить добре, але залишається до кінця не з'ясованим характер фонеми /и/.