Тукекова Наталія Петрівна

Гурток «Виготовлення сувенірів»

  У гуртку займається 30 гуртківців першого року навчання та 24  - другого.

    Мета гуртка – ознайомити гуртківців з основами технічної творчості, декоративно – ужиткового мистецтва, моделювання й конструювання; формувати уміння і навички роботи з різними матеріалами й інструментами, творчу особистість, її художній      смак, пізнавальний інтерес, творчу уяву, фантазію, емоційний, фізичний та інтелектуальний розвиток;виховувати повагу до звичаїв і традицій українського народу,бережливого ставлення до рідної природи.

    Вихованці через різноманітні методи навчання: бесіди, обговорення, екскурсії,конкурси, формують початкові трудові, практичні вміння і навички, вчаться планувати і аналізувати процес праці,ознайомлюватись з процесом створення різноманітних       предметів, вчаться працювати з різними матеріалами.

    Гуртківці під час будь-якої практичної роботи здобувають відповідні уміння та навички, підвищують ретельність та увагу при виконанні декоративно-ужиткових робіт. Вдосконалюють техніку виконання малюнків та декоративних робіт.

    Учні ознайомляться з технікою орігамі, квілінг, пап’є-маше, ліплення проробок з солоного тіста. Вміло розфарбовують малюнки кольоровими олівцями, фарбами акварель та гуаш.
    Розвивають фантазію при виконанні  декоративних квіткових композицій технікою «квілінг», спостерігають за природою,прививають любов до рідного краю.

  Учні навчаються виконувати подарунки власними руками батькам: листівки, паперові ляльки, квіткові композиції, мальовані картини.
  Діти залюбки відвідують заняття гуртка,розвивають творчу особистість, фантазію,мислення, увагу, свідоме ставлення до праці. Беруть участь у різних виставках:

«Дари осені»

«Виставка з покидькового матеріалу»

«Орігамі та паперопластика»

    «Збережимо, природу Іршавщини!», «Чобіток для Святого Миколая», «Замість ялинки новорічний подарунок», «Воскресни,писанко!»

Гуртківці також беруть участь у змаганнях, конкурсах,екскурсіях.

Конкурс на найкращу зачіску

         Заняття гуртка розвивають працелюбність, любов до навколишнього середовища,виховують бережне ставлення до природи та розвивають пізнавальний інтерес вихованців.

Про виставку до Дня святого Валентина

         9 лютого в нашому гуртку  « Виготовлення сувенірів», який працює на базі Білківської загальноосвітньої школи І- ІІІст. № 2,  від Іршавської станції юних техніків, відбулася виставка « Тобі, єдиному!»,  присвячена    Дню святого Валентина.

         Вважається, що День св. Валентина існує уже понад 16 столітть. Його пов"язують з легендою про Християнського священника Валентина. Бачте, у Римі імператор заборонив легіонерам  одружуватись(!)бо  гадав, що одруженого солдата доблесть та армія цікавлять менше, ніж добробут сім"ї.  Але закохуватись солдати від цього не стали менше. І на їх щастя знайшовся чоловік, який, не лякаючись імператорського  гніву, став таємно вінчати легіонерів з їх коханими. Ним був священик на ім'я Валентин.  Він, певно, був справжнім романтиком, тому що охоче  допомагав писати любовні листи і дарував на прохання легіонерів  квіти предметам їх пристрасті. Коли імператор дізнався про "проступок" він звелів заарештувати і стратити Валентина.

       Було це чи ні, але свято поширилося майже по всьому світі, створивши нові традиції чи злившись з святами-аналогами. Так, у слов"ян святом-відповідником, скоріше за, все було Івана Купала. У Західній Європі День святого Валентина став широко відзначатися з 13 століття, в США - з 1777 року. Традиція дарувати цього дня «валентинки» міцніла з кожним роком.

       Гуртківці залюбки виготовляли  «валентинки», а найкращі з них були відібрані для наших захисників. Адже,наша  держава переживає тяжкі часи і кожен намагається допомогти,  внести свій вклад у майбутнє. Ми пам’ятаємо наших героїв, які цієї зими боролися проти несправедливості, стояли на смерть за незалежність нашої держави. «Небесна сотня» називають їх, низький їм уклін.  Ми серцем і душею з тими, хто й у ці дні боронить нашу свободу на сході України, пам’ятаємо тих, хто віддав своє життя задля нашого щасливого майбутнього.

Відкрите заняття

Тема.  Усний журнал « З чого починається Батьківщина»

Мета: розширювати і закріплювати знання учнів про Україну; прищеплювати інтерес до вивчення історії, звичаїв, культури українського народу;  виховувати почуття патріотизму, любові до рідної землі.

Обладнання: мультимедійний проектор,  презентація «З чого починається Батьківщина

Хід заняття

І. Організація учнів до заняття

1. Вступне слово

Керівник гуртка. Шановні гості! Дорогі діти! Ми раді вітати вас у нашім класі!

1-    й вихованець.

Гостей дорогих ми вітаємо, щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром        

2-й вихованець.

Для людей відкрита наша хата біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

  3-й вихованець.

Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі. (Почесним гостям на рушнику подають хліб-сіль).

ІІ. Повідомлення теми заняття

Керівник гуртка. Сьогодні на вас чекає не зовсім заняття, а мандрівка сторінками усного журналу, який називається «З чого починається Батьківщина». Отже, розглянемо поступово журнальні сторінки.

ІІІ. Презентація журналу

 Перша сторінка нашого журналу « Що таке Батьківщина?»

Керівник гуртка. Кожна нація й народ створили десятки тисяч слів. Одні з них звучать вагомо і живуть довго. Інші з часом стираються і зникають з пам'яті людської. Але є слова, які можуть зникнути лише тоді, коли зникне сам народ, що створив їх. До них належать прекрасне і просте слово - Батьківщина. "Воно вічне, як вічний народ", - ці слова належать поету Василю Симоненку. Що ж означає це прекрасне слово?

2-й вихованець.

                  У всьому світі кожен зна:

                  Є Батьківщина лиш одна.

                     І в нас вона одна-єдина.

                   Це наша славна Україна (разом).

3-й вихованець.

                     Моя Україна — найкраща у світі!

                      Ось небо блакитне і сонце в зеніті.

                      Це щира, багата, як світ, її мова,

                      Крилата така, мелодійна, чудова.

Друга сторінка нашого  журналу « Мій край – моя історія жива»

Керівник гуртка.                                                     

     З роду в рід кладе життя мости,

           Без корінця саду не цвісти,

           Без стремління човен не пливе,

           Без коріння сохне все живе...

                Тож торкнемося серцем нашої  історії

            З гіркотою згадуємо минуле України. Історія кожного народу має героїчні й трагічні, щасливі й нещасливі сторінки. На долю нашого народу випало більше трагічних.

        Русь-Україна наша предковічна, прадідівська земля. Вона відома всьому світові своїми багатими землями, хлібом-сіллю, піснею, добрими людьми. Так сталося, що споконвіку наші природні багатства були ласим шматком для сусідів.         Вижити, вистояти в боротьбі   проти   їхніх   зазіхань   -   було   найголовніше   для   українців. Пригадаймо   навали   татарських   орд,   турецьких   яничар,   польських феодалів, які хотіли поневолити український народ. Російський царизм забороняв писати й друкувати українською мовою, мати власну історію.

Ми свідки історії, історія – це ми…
Події в Україні починаючи з листопада минулого року тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Ми живемо у непростий час – час змін. Революція, яка відбулася нещодавно у Києві, довела, що український народ єдиний. Тепер маємо і в нашій історії такі події, що перед усім світом засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого життя.

          Але, як це не сумно говорити, жодна революція не проходить мирним шляхом – без жертв. Жертви завжди є з обох сторін. Ми хочемо, щоб кожен громадянин України згадав, за що він любить свою країну, свою рідну землю. І кожен усвідомив за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвували своїм життям «Небесна сотня».

Демонстрація відеофрагменту «Небесна сотня»
              Третя сторінка «Державні символи України» )

Керівник гуртка.

Українці мають славну історію і традиції... Мають вони і свої державні національні символи, які люди знають і бережуть.

 9 – й вихованець.

Національний прапор України синьо – жовтого кольору. Він має давнє походження. Поєднання цих кольорів зустрічалось за часів княжої влади. Жовтий колір – колір сонця, синій колір – колір ясного, чистого, мирного неба.

Четверта сторінка « Народні символи»

Керівник гуртка.

       Крім державних символів існують і народні, які супроводжують людину протягом її життя. Тож наступна сторінка нашого журналу називається Народні символи

Українська хата – це святиня нашого народу. Кожну людину від народження  до кінця днів її радо зустрічали батьківський поріг та тепле домашнє вогнище.

А які прислівя ви знаєте про хату?

  « Люди добрі, хата тепла.» 

 « Чим хата багата, тим і рада.»

« Своя хата – своя правда, своя стріха – своя втіха.»

« Де хата неметена, там дівка не плетена.»

Людина не має права бути безбатченком, завжди повинна пам’ятати батьківську хату, з якої вона пішла у велике життя.
    Керівник гуртка.Майже в усіх народів є улюблені рослини – символи. У канадців – клен, у росіян – берізка, а в нас – верба та калина.

       Правду каже українське прислів’я « Без верби і калини – нема України». З давніх - давен наш народ опоетизував кущ калини, оспівував у піснях, легендах.

 Калина – це символ дівочої вроди, вірності, чистоти. Калина –це пам'ять про матір, найдорожчу людину в світі, про тих хто не повернувся до рідного дому. За традицією, на могилах загиблих садили калину.

1-й вихованець.

                         Калину і до столу подавали,

                         Весільні короваї прикрашали,

                         Як символ долі щастя і краси,

                          І чистої дівочої коси.

3-й вихованець. 

                         Бо чай з калини – ліки від застуди.

                         Шанують цю красуню пишну люди

                         І лагідно калинонькою звуть,

                         Цілющий чай і сік калини п'ють.

  Керівник гуртка. Другий символ української землі – це верба. Її шанують за те, що вона перша тішить нас своїм гарним цвітом, очищає джерела, а її могутнє коріння захищає нашу землю. Навесні, перед Великоднем, люди святкують Вербну неділю. Люди вірили в те, що той, до кого доторкнулася вербова гілочка, буде здоровим, щасливим, багатим і роботящим.

Мабуть, добре проросла корінням в українській душі калина та верба, бо не лише біля хати милують око червоні кетяги, але й  на диво – рушниках.

Сценка сватання

Мати. Галю, дитино! Ану покинь оте прання! Мерщій до печі,та колупай її, колупай! А ти, старий, чого розсівся! Хутко святкову свиту одягай і за стіл сідай, як господар поважний.

Батько( не дуже поспішаючи). Та я зараз, а що там горить, чи що?

Мати. Та бодай тобі! Свати йдуть, свати!

Галя. Ой, лишенько!

Батько сидить за столом, мати зустрічає гостей. Галя колупає піч.

1-й сват. Здорові були, господарю та господине!

Мати. Того ж і вам бажаємо. Приходьте, сідайте до столу. Цікаво знати, що привело вас до нашої хати?

Батько. Яку таку справу маєте до нас?

2-й сват ( покашлює в кулак). Діло тут таке: шукаємо ми куницю – красну дівицю, а вона, кажуть, до вашого двору забігла.

Батько. Он воно що!

1-й сват. А наш князь шукає її, бо хотів мати в себе.

Мати. Галю, ти чуєш?

Галя. Та чую, мамо, чую. Постривайте, я зараз.

Батько. Зажди, доню. Хочу спитати тебе, сватів вишитими рушниками пов'яжеш чи, може, гарбуза даси молодому? Гарні ж бо вродили цього року.

Галя. А ось зараз побачите? (Галя виходить)

Батько. А що,сватоньки, куницю – нашу красну дівицю,  ви бачите, а от що про свого мисливця розкажете?

1-й сват. Наш козак- мисливець – парубок гарний!

1. й сват. До роботи й  до танцю справний,

             У нього добра й щира вдача.

1.  й сват.  Є відвага духу й тіла.
2. й сват.  І душа у нього здорова,

                   Українська в нього мова.

                    Українські пісні знає,

                   На весіллі заспіває.

Галя повертається з рушниками і хусткою.

Галя. Вишитою хусткою я тебе дарую,

І при чесних людях кажу, що тебе люблю я.

( Дає хустку нареченому)

Вас, сватоньки, рушниками пов'яжу,

За такого нареченого вам спасибі скажу.

( Вклоняється, підходить до нареченого. Звертається до батьків)

Дозвольте, батьку, дозвольте, мамо,

На рушник вишиваний перед вами стати.

На рушник вишиваний перед вами стати

Та благословення вашого дістати.

Благословіть, мамо, благословіть тату,

На щасливу долю, на життя багате.

(Мати й батько благословляють наречених.)

1. Бог благословляє, і я благословляю.

Жити аж до віку в парі вам бажаю.

Хай діти, як квіти, життя барвінкове,

Веселе, як ружі на цім рушникові.

1. Щастя вам, діти,поваги, любові,

Хлібного столу, доброї долі.

Зерном золотим хай колишеться нива.

Хай буде родина здорова й щаслива.

( Молоді вклоняється батькам)

1. Спасибі тобі, моя ненько,

Що будила раненько,

А я слухала, вставала,

На рушники  тонко пряла.

Тонко пряла, вишивала,

А сьогодні їх подала

(Виходять зі сцени)

 Керівник гуртка. Після сватання справляли гучне весілля. А в понеділок багато людей сходилося дивитися, як молода починала вбирати хату своїми рушниками. Розвішувала їх і  на дверях, і на образах, і на вікнах, і на дзеркалах.

         Хата мала вигляд писанки. « Нехай ваші, мамо, спочивають, а мої до роботи  стають», - казала при тому. Стара господиня відповідала: « Нехай буде так, як Бог велів». Складала свої рушники в скриню, і лежали вони там до останньої днини.

Історія рушника дуже цікава. Традиційно він слугував оберегом. Ще з давніх часів його чіпляли на дерева, пускали на воду, клали на каміння  та молили богів, щоб відвели стихійне лихо, будь- які вроки, просили благодаті: щоб родила земля, щоб лихо і усяка напасть обминали родину.

Вишиваю ручничка різними нитками.

  Там калина молода й ружі з солов'ями.

      І барвінку синій цвіт, кущ рясного глоду.

             Український рушничок – оберіг мого народу.

           Барвінок – символ життя, любові, розлуки і пам’яті. Його люди люблять за красу і невибагливість.

Сьома сторінка « Загадкова»

     Зараз ми проведемо вікторину на тему: Чи знаєш ти Україну?

1.Найбільша річка України ( Дніпро)

2.Найбільше місто України (Київ)

3.Найбільше море, що омиває Україну (Чорне)

4.Найвища гора (Говерла)

5.Чим прикрашають голову українки? (Вінок)

6.Поширене в Україні дерево, з яким в українських народних піснях порівнюють українських дівчат (Тополя)
 7.Автор слів гімну України. (П. Чубинський)

 8.Яка назва гімну України. (Ще не вмерла Україна)

 9.Як називалась перша слов’янська держава? (Київська Русь)

10.Як називається основний закон України? (Конституція)

11.Президент України
ІV. Підсумок заняття

      Ось ми переглянули усний журнал. Розповіли ми сьогодні багато, але не все, бо неможливо збагнути до кінця душу народу, її багатство. А на останок хочеться сказати:

Любов у нас до Батьківщини

        Іде із серця глибини.

        Ми - патріоти України,

         Її ми дочки і сини.

          Хоч за походженням людини

           Й тече у жилах інша кров,

            Ми – громадяни України,

               До неї вірна в нас любов!

                Нам наймиліша і єдина

                   Вітчизна за усі світи!

                 Чарівна, рідна Україна,

                   Ми – українці, я і ти!

Н. Красоткіна