Молода Мати тільки вступила
на шлях материнства. Тримаючи малюка на руках і
посміхаючись, вона задумалась: "Як довго триватиме це щастя?" А Янгол промовив до неї: "Шлях материнства
довгий і важкий. І ти постарієш, перш ніж досягнеш кінця його. Але, знай, кінець буде краще, ніж початок ". Але,
молода Мати була щаслива, і вона не могла припустити, що може бути що-небудь
краще, ніж ці роки , і почалася буря, і темна дорога стала не видною, а
діти тремтіли від страху і холоду, Мати обняла їх, притиснула близько до серця
і вкрила своїм покривалом ... І діти сказали: «Мамо ми не боїмося тому що ти
поруч і нічого страшного статися не може». І коли настав ранок, вони
побачили гору поперед собою, і діти стали підніматися в гору, і стомилися,…І Мати
теж була стомлена, але весь час казала дітям: « Потерпіть: ще трохи, і ми -
там". І тоді Мати, лягаючи вночі, подивилась на зірки і сказала: Вчора
я дала їм хоробрість. Сьогодні я дала їм силу ".
І наступного дня з'явилися дивні хмари, які затемнювали землю. Це були
хмари війни, ненависті і зла. І діти шукали в темряві свою Маму … і коли
натрапили на неї, Мама сказала їм: «Підніміть свої очі до світла». І діти
подивилися, і побачили вище цих хмар Вічну Славу Всесвіту, і це вивело їх з
темряви. І тієї ночі Мати сказала: "Це - найкращий день з усіх,
оскільки я показала моїм дітям Бога".
І дні проходили, і тижня, і місяці, і роки, і Мати постаріла, і трохи
згорбилась ... Але діти її були високими і сильними, і сміливо йшли по життю. І
коли шлях був дуже важкий, вони піднімали її і несли, оскільки вона була легка,
як пір'їнка ... І нарешті вони піднялися на гору, і вже без неї змогли
побачити, що дороги світлі, а золоті ворота широко відкриті.
І мати сказала «Я досягла кінця свого шляху. І тепер я знаю, що кінець
краще, ніж початок, тому що мої діти можуть йти самі, а їх діти - за ними ».
І діти сказали: «Мамо, ти будеш завжди з нами, навіть коли пройдеш крізь ці
ворота». І вони стояли, і спостерігали, як вона продовжувала йти одна, і як
ворота закрилися за нею. І тоді вони сказали: "Ми не можемо бачити її, але
вона все ще з нами. Мама, подібно до нашої, - більше ніж пам'ять. Вона
- Жива Присутність ....... "
Ваша Мама - завжди з вами ....: Вона як шепіт листя, коли ви йдете по вулиці, це
- запах ваших недавно випраних шкарпеток або відбілених простирадл, це -
прохолодна рука на чолі, коли вам недобре. Ваша Мама живе всередині вашого
сміху. І вона - кристалик в кожній краплі вашої сльози. Вона - те
місце, куди ви прибуваєте з Небес - ваш перший будинок, і стала вона - карта,
за якою ви прямуєте кожним своїм кроком.
Вона - ваша перша любов і ваше перше горе, і ніщо на землі не може розділити
вас. Ні час, ні місце ... ні навіть смерть!
| 
