Методичні рекомендації з проведення конференцій для батьків учнів 1-х класів

Збори батьків - одна з форм зв'язку школи з батьками та пропаганди серед них педагогічних знань. На них батьків знайомлять із планами навчально-виховної роботи, класних керівників; батьки одержують інформацію про стан успішності дітей, обговорюють організаційні питання, тощо.

1.Знайомство

Батьківські збори варто розпочати зі знайомства вчителя з батьками та батьків один з одним. Далі необхідно коротко ознайомити батьків з навчальним закладом (історія, традиції, вимоги, особливості та інше), в якому буде вчитись їх дитина. Розповісти про клас, де будуть навчатись діти.

2. Адаптація першокласників до школи

З вересня 2001 року в школі навчаються учні - шестилітки, які мають суттєві відмінності в навчальній діяльності від семиліток.

Ось чому співпраця та взаємодія вчителів і батьків повинна бути спрямована на подолання труднощів адаптації дитини до школи.

Причини шкільної незрілості

Недоліки виховного середовища, невідповідність впливів, методів виховання.

Недоліки соматичного розвитку організму дитини.

Невротичний (імпульсивний) розвиток характеру.

Ушкодження центральної нервової системи в ранньому дитинстві.

Дуже посередній інтелект.

Батькам, педагогу, психологу важливо мати портрет ідеального першокласника як своєрідний еталон досконалості. Ми його наводимо не для того, щоби порівнювати реального учня з ним, а для критичного переосмислення досягнень можливої моделі (а модель не завжди є бездоганною). Тому у вас, шановні колеги, є підґрунтя у формі запропонованої моделі, від якого ви можете відштовхуватись і робити власні.

Психологічний портрет ідеального (успішного?) першокласника

Батьки, педагоги мріють мати ідеального учня, з яким легко було би працювати. Які ж характеристики включає психологічний портрет ідеального першокласника? Якщо узагальнити погляди різних психологів і педагогів, можна намалювати такий портрет:

1. Педагогічна готовність:

навички читання;

навички лічби;

навички письма;

навички малювання;

звукова культура мовлення (чисте мовлення);

уміння розгорнуто відповідати на запитання;

великий словниковий запас;

загальна обізнаність.

2. Інтелектуальна готовність:

диференційованість сприймання як основа мислення;

планомірність сприймання (спостережливість);

розвинена уява;

уміння орієнтуватись у просторі та часі;

розвинене наочно-образне мислення (уміння виділяти суттєве в явищах навколишнього середовища, уміння порівнювати їх, бачити їхню подібність і відмінність);

розвинена дрібна моторика (володіння олівцем, ручкою, ножицями, навички малювання);

добра пам'ять;

розвинена регулююча функція мови (уміння виконувати словесні інструкції);

інтелектуальна активність (уміння перетворити навчальне завдання в самостійну мету діяльності);

передумови абстрактно-логічного мислення (здатність розуміти символи та формулювати запитання, самостійно розмірковувати, знаходити причини явищ, робити прості висновки).

3. Мотиваційна готовність:

вираженість пізнавальних інтересів;

намагання засвоїти роль школяра (бажання ходити до школи), прийняття системи вимог, які ставлять школа та вчитель.

4. Емоційно-вольова готовність:

уміння керувати своєю поведінкою;

збереження працездатності протягом одного уроку і протягом навчального дня;

емоційна стійкість (регуляція емоцій);

довільна регуляція уваги (її концентрація, стійкість, переключення);

уміння стримувати свої імпульси (наприклад, не перебивати інших під час розмови);

уміння продовжувати дію, докладаючи до цього вольові зусилля.

5. Комунікативна готовність:

бажання спілкуватися з дорослими та дітьми;

уміння встановлювати контакти з учителем;

збереження відчуття дистанції;

здатність до особистісного контакту з дорослим (на противагу ситуативному);

уміння встановлювати контакт з однолітками;

уміння увійти в дитячий колектив і знайти своє місце в ньому;

уміння виконувати роботу разом;

уміння підтримувати рівноправні стосунки з однолітками.

Статус учня - це дуже відповідальна роль, яку освоює шестирічна дитина. Цей шлях потребує від неї певного часу для адаптації.

Адаптація дошкільника до школи може тривати від 4-х до 7-и тижнів, а може проходили цілий рік.

Анкетування вчителів початкових класів дозволило виявити чинники, які зумовлюють високий рівень адаптації дошкільників до школи (про це варто знати батькам і брати до уваги у процесі виховання).

Ми розташували їх у порядку від найбільш значущого до найменш значущого, проставивши у відсотках кількість відповідей. Це допоможе усвідомити деякі причини труднощів адаптації учнів. А усвідомлюючи їх, учителі, психологи та батьки зможуть зняти зайве напруження в дітей, що може стати вирішальним моментом пом'якшення ситуації в їх адаптаційному періоді. Буденний темп, ритм, інформаційний тиск, екологічна ситуація активно впливають на сучасну дитину: вона швидко втомлюється, перевтоми стають усе частішими, а відтак відбувається виснаження організму. Саме виснаження та порушення означених оптимумів навчальної діяльності руйнує в дитини рівновагу, гармонію душі та тіла, гальмує розвиток таланту. Ось чому в навчальному процесі шестирічок необхідно враховувати умови збереження їхнього психічного здоров'я.

3. Батьківська підтримка першокласників

Дуже важливо, щоби батьки пам'ятали про те, що, обговорюючи з дитиною її поведінку, вони повинні намагатись підкреслити, що взагалі задоволені дитиною як особистістю. Це можна зробити, кажучи: «Ти припустився декількох помилок, але подивись, як ти...». Цим протиставленням батьки дають дитині зрозуміти, що помилки робити можна, але їх більше цікавлять успіхи дитини, а не її помилки.

Батьки повинні користуватись тими словами, які працюють на розвиток «Я-концепції» та почуття адекватності дитини. Протягом дня батьки мають декілька можливостей для створення в дитини почуття власної корисності й адекватності. Один шлях полягає в тому, щоби продемонструвати дитині ваше задоволення від її досягнень або намагань. Інший шлях - навчити дитину справлятися з різними задачами. Цього можливо досягти, створивши в дитини установку «Ти можеш це зробити».

Отже уникайте, остерігайтесь деяких невдалих реплік на адресу своїх дітей. Аналізуйте свої дії та щовечора пригадуйте, скільки разів ви сказали дитині:

я зайнята;

подивися, що ти наробив;

не говори так швидко;

це треба робити не так;

неправильно;

коли ж ти навчишся?!;

скільки разів я тобі казала;

ні, я не можу.

Уникаючи цих реплік, ви зможете підтримати свою дитину, додаючи їй упевненості, що ви до неї небайдужі.

Якщо навіть дитина і недуже успішно справляється з чим-небудь, батьки повинні дати їй зрозуміти, що їх почуття по відношенню до дитини не змінились.

Корисними можуть бути такі висловлювання:

Мені було би дуже приємно спостерігати за тим, що відбувається!

Якщо щось трапиться не так, як тобі хотілось, для тебе це було добрим уроком.

Усі ми люди, і всі ми робимо помилки. Врешті-решт, виправляючи свої помилки, ти теж учишся.

Для того щоби показати віру в дитину, батьки повинні мати мужність і бажання зробити наступне: забути про минулі поразки дитини;

допомогти дитині набратися впевненості в тому, що вона справиться з поданою задачею;

дозволити дитині почати «з нуля», спираючись на те, що батьки вірять в неї, в її здібності досягти успіху;

пам'ятати про минулі успіхи та повертатись до них, а не до помилок.

Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта. Треба чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і підсилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

 Отже, для того, щоби підтримати дитину, необхідно:

1. Спиратись на сильні сторони дитини.

2. Уникати підкреслення невдач дитини.

3. Показувати, що ви задоволені дитиною.

4. Уміти та бажати демонструвати любов до дитини.

5. Уміти допомогти дитині поділити великі завдання на більш мілкі, такі, з якими вона може впоратись.

6. Проводити більше часу з дитиною.

7. У взаємовідносинах з дитиною активно використовувати гумор.

8. Знати про всі спроби дитини, які вона здійснила, щоби впоратись із завданням.

9. Уміти взаємодіяти з дитиною.

10. Дозволяти дитині самій розв'язувати проблеми там, де це можливо.

11. Уникати дисциплінарних заохочень і покарань.

12. Приймати індивідуальність дитини.

13. Проявляти емпатію (розуміння відношень, почуттів, психічних станів іншої особи) і віру у вашу дитину.

14. Демонструвати оптимізм. Існують слова, які підтримують дитину, і слова, які руйнують її віру в себе. Наприклад, слова підтримки:

Знаючи тебе, я впевнений, що ти все зробиш добре.

Ти робиш це дуже добре.

У тебе є деякі думки з приводу цього. Чи готовий ти почати?

Це серйозний виклик, але я впевнений, що ти готовий до нього.

Слова розчарування:

Знаючи тебе і твої здібності, я гадаю, ти зміг би зробити це набагато краще.

Ти міг би зробити це набагато краще.

Ця ідея ніколи не зможе бути реалізована.

Це для тебе занадто складно, тому я сам це зроблю. 

Батьки часто плутають підтримку з похвалою та нагородою. Похвала може бути та не бути підтримкою. Наприклад, дуже щедра похвала може здатись дитині невідвертою. В іншому випадку вона може підтримати дитину, яка вважає, що не відповідає батьківським очікуванням.

Підтримка базується на тому, щоби допомогти дитині відчути свою потрібність. Різниця між підтримкою та нагородою визначається часом та ефектом. Нагорода звично видається дитині за те, що вона зробила дещо дуже добре, або за її досягнення в певний період часу. Підтримка, на відміну від похвали, може надаватися за будь-якої спроби або невеликого прогресу.

Коли я виявлю задоволення від того, що робить моя дитина, це підтримує її та стимулює продовжувати справу або робити нові спроби. Вона отримує задоволення від себе.

Підтримувати можна за допомогою:

окремих слів («добре», «акуратно», «прекрасно», «чудово», «вперед», «продовжуй»);

висловлювань («Я пишаюсь тобою», «Мені подобається, як ти працюєш», «Це дійсно прогрес», «Я задоволений твоєю допомогою», «Дякую», «Усе іде чудово», «Добре, дякую тобі», «Я задоволений, що ти в цьому приймав участь», «Я задоволений, що ти намагався це робити, хоча все вийшло зовсім не так, як ти цього очікував»);

дотиків (поплескати по плечу; доторкнутись до руки; м'яко підняти підборіддя дитини; наблизити своє обличчя до її обличчя; обійняти її);

спільних дій, фізичної взаємодії (сидіти, стояти поруч з дитиною; м'яко вести її; гратися з нею; слухати її; їсти разом з нею);

виразу обличчя (посмішка, підморгування, кивок, сміх).

Дитина - це не просто інша людина, це - зовсім інший психологічний простір, якісно відмінне світосприйняття. Тому дуже важливо батькам при навчанні дітей у першому класі дотримуватись певних правил (бо відомо, що початок - то половина справи), щоб зберегти психічне здоров'я дитини, реалізуючи її творчі здібності.

Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт із дитиною. Знаходьте радість у спілкуванні з нею. Дайте їй місце в родині.

Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки (день варто закінчувати читанням доброї, розумної книги).

Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Кожного дня цікавтесь її справами, труднощами, проблемами, переживаннями, досягненнями.

Заохочуйте, створюйте умови, дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити, працювати з конструктором.

Відвідуйте з дитиною театри, музеї (достатньо одного залу, щоб не втомлювати, поступово за декілька разів оглядаючи всю експозицію), організовуйте сімейні екскурсії містом, населеним пунктом, селом.

Віддавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не вишуканому, дорогому одягу. Обмежуйте перегляд телепередач до 30 хвилин на день, регламентуйте роботу біля комп'ютера, віддаючи перевагу обов'язковій прогулянці на свіжому повітрі.

Привчайте та спрямовуйте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підтримуйте бажання та ініціативу дитини допомогти вам).

Не робіть із дитини лише споживача, виконавця, байдужого спостерігача, нехай вона буде рівноправним членом родини зі своїми правами та обов'язками.

І останнє - дорослі повинні забути про насилля відносно дітей. Хай його місце займає любов та взаємне порозуміння!

І останнє, про що не варто забувати: психічне здоров'я ваших дітей у ваших руках. Частіше покладайтесь на свою любов та інтуїцію, розв'язуйте свої власні проблеми не за рахунок психічного здоров'я власних дітей, а при необхідності звертайтеся за допомогою до психолога або психотерапевта.

4. Режим дня учня

Дослідження встановили, що в дітей відсутня чітка типізація біоритмологічного профілю, тому під час розробки режиму дня слід орієнтуватись на ритм саме сходу й заходу сонця.

Основні компоненти раціонального режиму дня такі.

1. Уранці дітям потрібно вставати не пізніше 6:30-7:00 години (дорослим варто вставати о 6:00). Чому саме в цей час? Виявляється, якщо прокинутись разом із природою, то відчуття бадьорості буде присутнім увесь день. Особливо необхідно зрозуміти, що акт пробудження мусить бути поступовим, а не різким. Тому треба мати ритуал пробудження та дотримуватись його. Проте для навчально-виховного процесу найбільший інтерес мають біоритмологічні фактори: 5-7-а година - максимальна активність легенів і швидкість роботи серця, а 6-7-а година - особливо сильний імунологічний захист організму. Тому пробудження молодших школярів, виконання ранкової гімнастики (фізичної зарядки) та загартовуючі процедури слід закладати в режим дня до 7-ї години ранку.

2. Наступний крок - ранкова гімнастика. Вона потрібна саме тому, що порівняно з дитячим садком рухова активність учнів початкових класів скорочується. А фізіологічно дитина ще не готова до тривалого нерухомого положення тіла. Позитивним у процесі виконання фізичних вправ є виникнення сигналів, які надходять від м'язів у головний мозок і рефлекторно стимулюють кровообіг, дихання та обмін речовин. Одночасно активізуються клітини головного мозку завдяки притоку крові, збагаченої киснем, у результаті підвищується рівень розумової працездатності.

Бажано, і це принципово, щоб ранок дитина починала з ранкової гімнастики. Не забувайте перед зарядкою провітрити кімнату, відчинити кватирку (або ще краще проводити її на свіжому повітрі). Під час занять слідкуйте за поставою дитини - положенням плечей, голови, тіла. Вправи повинні виконувати чітко, ритмічно, без напруження. Дихання - глибоке та ритмічне, вдих робиться носом, видих - ротом.

Для створення комплексів ранкової гімнастики використовуються вправи, які розподілені на розділи. Вправи треба добирати та використовувати в комплексі приблизно в такому порядку:

1. Вправи для м'язів рук, плечового поясу та спини (типу потягування стоячи).

2. Вправи для м'язів тіла, переважно для м'язів черева - нахили тіла вперед.

3. Вправи для м'язів тіла - нахили в боки.

4. Вправи для м'язів ніг (типу присідань).

5. Вправи для м'язів спини - різні напружені вигинання, стоячи або лежачи на животі.

6. Вправи для м'язів живота - різні рухи ніг і тіла, лежачи на спині або сидячи в упорі ззаду.

7. Вправи для м'язів плечового поясу та спини: стоячи - відведення рук у сторони та назад зі зближенням лопаток.

8. Вправи для м'язів ніг: стоячи - рухи прямих ніг у різних напрямках (махи).

9. Вправи для м'язів тіла, переважно косих м'язів живота: стоячи - повороти тіла в сторони .

10. Вправи для значного посилення діяльності органів кровообігу й дихання - біг, стрибки, підстрибування.

Усі ці вправи впливають на м'язову систему, забезпечують її зміцнення. Розвивають м'язи тіла та живота, спини та ніг, збільшують рухомість у суглобах та загально добре впливають на організм, різко посилюючи роботу внутрішніх органів і систем.

Пропонуємо можливий варіант комплексу ранкової гімнастики.

Орієнтовний комплекс загально-розвивальних вправ.

Вправи без предметів

1. В. п. - основна стійка. 1 - рухи дугами назовні за голову; 2 - руки вгору, підняти праву ногу назад і потягнутись (вдих); 3 - приставити ногу, руки за голову; 4 - руки вниз (видих). Піднімати по черзі праву й ліву ногу. Нога пряма, носок відтягнути. У положенні «руки за голову» лікті тримати широко. Вправу виконати 8-10 разів у середньому темпі.

2. В. п. - стійка ноги нарізно, руки вгору. 1 - лицеве коло руками всередину; 2-3 - пружні нахили вперед, руки в сторони; 4 - в. п. Вправу виконати 6-8 разів у повільному темпі. Нахиляючись, спину тримати рівно, прогнутись упоперек, голову відвести назад, ноги не згинати. Дихання довільне, без затримок.

3. В. п. - стійка ноги нарізно, руки на пояс. 1 - нахил у правий бік, ліву руку підняти вгору (видих); 2 - в. п. (вдих). Під час виконання вправи нахилятись уперед. Вправу виконати 8-10 разів у середньому темпі.

4. В. п. - упор присівши. 1 - упор присівши на лівій нозі, праву вбік на носок; 2 - в. п.; 3-4 - те саме з другої ноги в інший бік. Дихання довільне. Вправу виконувати в повільному темпі 8-10 разів. Слідкувати, щоб носок ноги, що відведена вбік, знаходився на одній лінії з руками. Варіант цієї вправи: із вихідного положення упор присівши на одній нозі, друга вбік на носок - зміна положення ніг на кожний рахунок.

5. В. п. - стійка ноги нарізно, руки в сторони. 1 - поворот тіла в правий бік, руки в сторони (видих); 2 - в. п. (вдих); 3 - поворот тіла в лівий бік, руки в сторони (видих); 4 - в. п. (вдих). Вправу виконувати 8-10 разів у середньому темпі. Повертаючись, ноги тримати напружено, п'ятки від підлоги не відривати.

6. В. п. - основна стійка, руки на пояс. 1 - стрибок, ноги нарізно; 2 - стрибок, ноги разом. Стрибки виконувати на носках, слідкувати за ритмічним диханням. Виконати 30-35 стрибків і перейти на ходьбу на місці. Комплекс вправ ранкової гімнастики дуже корисно завершувати водними процедурами (обтиранням, обливанням або душем) і розтиранням тіла сухим рушником.

Ранковий туалет. Варто почистити зуби та вмитися прохолодною водою. Дуже корисно привчити дитину приймати контрастний душ (спочатку теплий, а потім завершити холодним, щоб загартовувати організм). Для загартування корисно ногами потоптатись на гладких морських камінчиках, змочених водою (або на ґудзиках різних розмірів, що нашиті на шматочок фланелевої пелюшки, яку теж варто змочити водою), або потоптатись на масажері для ніг (усі, мабуть, пам'ятають, що на підошвах ніг знаходяться біологічно активні зони, які пов'язані із внутрішніми органами. Харчування. Виявляється, що в органів травлення є час, коли вони працюють активно і коли - пасивно. Найвища працездатність органів травлення із 7:00 до 15:00 години. Але необхідно зважати й на те, що коли один орган активно працює, інші органи та функції знаходяться у пригніченому стані і тому їх бажано не перевантажувати. Найнижчий рівень працездатності органів травлення відзначається з 19-ї години вечора до 3-ї години ночі.

Отже, сніданок із 7:00 до 9:00 години ранку дуже корисний для організму, тому що це час найвищої активності шлунка. За сніданок необхідно споживати 15-20 % їжі добового раціону. Після другого уроку варто робити другий сніданок. Учням він вкрай необхідний, тому що з 9:00 до 11:00 години активно працює підшлункова залоза, яка регулює рівень цукру у крові, і якщо не вгамувати голод, то знижується розумова працездатність. За другий сніданок необхідно спожити 20-25 % їжі добового раціону. Обідати бажано з 12:30 до 13:00. Це час максимального об'єму їжі - до 40 % раціону, тому що з 13:00 до 15:00 години - час найвищої працездатності тонкого кишечника, активізації процесів травлення. Вечеря не бажана після 19:00 години. Вона повинна бути легкою, тобто каші, овочі, молочно - кислі продукти, та становити 10-15 % добової норми.

Після обіду активний відпочинок, але без зайвих перенавантажень. Робота над домашнім завданням. Другий підйом розумової працездатності - 17-19 години. Тому виконання домашніх завдань слід перенести саме на цей час. Після кожних 20-30 хвилин розумової праці 3-5 хвилин відпочити. При цій роботі варто враховувати особливості темпераменту (див. розділ 5).

Після вечері дитина має вільний час. О 20:00 годині - підготовка до наступного дня. Необхідно все приготувати звечора (це допоможе уникнути зранку негативних емоцій та зайвої напруженості).

О 20:30 час вечірнього туалету, але спочатку треба розстелити постіль і відчинити кватирку. Повітря в не провітреному приміщенні, окрім пилу, містить багато вуглекислого газу, який дратує нервові закінчення дихальних шляхів, що призводить до виникнення в корі головного мозку осередку збудження, який перешкоджає засинанню. Ось чому кімнату перед сном треба провітрювати. Окрім того, життєвим досвідом та експериментальними дослідженнями доведено, що знижена температура сприятливо впливає на сон. Якщо в кімнаті прохолодно, дитина швидко засинає і сон її глибокий, а працездатність наступного дня вища й самопочуття значно бадьоріше.

21:00 - час сну. Доросла людина повинна спати 7-8 годин на добу, підлітки 9 годин. Найкращий сон до 24 години, а не після. Тому важливо лягати в ліжко вже о 21-22 годині. У першокласників (5-6 років) сон має складати 12-11,5 години (з них 10-11 годин уночі та 1,5-2,5 години вдень). Для учнів 2 класу - 11 годин і для учнів 3-4 класів - 10 годин. Чим менше вік дитини, тим більше вона повинна спати. Людей завжди цікавило, що таке сон, що відчуває людина уві сні, що таке сновидіння. Було відомо, що тривале позбавлення людини від сну призводить до розбалансування психіки людини та є дійсною тортурою.

Дослідження фізіологів показують, що сон буває різним - «повільним» і «швидким». Під час «повільного» сну активність усіх процесів знижується, розслаблюються м'язи, стає рівним і більш повільним дихання, знижується серцебиття, практично зникає рух очей. Під час «повільного» сну найчастіше не буває сновидінь. «Повільний» сон - це глибокий сон, коли проходять не тільки відновлювальні процеси в усіх тканинах організму, а й упорядковується вся інформація, що надійшла за день, усувається інформаційне перенавантаження. Під час засипання та перших стадій «повільного» сну уповільнюються дихання та серцевий ритм, знижується артеріальний тиск, тонус м'язів. У глибших стадіях «повільного» сну частота дихання та скорочень серця дещо підвищується, а загальна кількість рухів сплячого стає мінімальною. У цей час людину важко розбудити.

«Швидкий» сон - це своєрідний період активного сну, коли змінюється активність мозку, напруження м'язів, змінюється ритм серця та дихання, фіксуються рухи очних яблук. Під час «швидкого» сну діяльність серцево-судинної та дихальної систем різко підсилюється, артеріальний тиск підвищується, зростає рухова активність сплячої людини, рухи очних яблук стають швидкими (у зв'язку з чим цю фазу називають сном зі швидкими рухами очей). Швидкі рухи очей свідчать про те, що сплячий у цей момент бачить сновидіння. За активністю фізіологічних функцій швидкий сон поверховіший, а з іншого боку, порівняно з «повільним», глибший. Тому його іноді називають парадоксальним сном. «Швидкий» сон має велике значення в життєдіяльності людини. Якщо розбудити людину після «швидкого» сну, то вона, як правило, зможе розповісти про яскраві сновидіння. Сон - циклічний складний процес, а не звичайне гальмування. Кожний із циклів складається з окремих стадій «повільного» і «швидкого» сну. Тривалість одного циклу 1,5-2 години. Нічний сон - це чергування «повільного» та «швидкого» сну, яке складається з 4-6 циклів.

Глибина сну неоднакова в людини протягом ночі та залежить від індивідуальних властивостей та стану організму. В одних людей гальмування розвивається швидко, і глибокий сон настає в першій половині ночі, в інших, навпаки, сон спочатку поверховий, а потім стає глибоким. Неглибокий сон поверховий, і, як правило, супроводжується сновидіннями. Важливо, щоб час, коли дитина лягає спати, не залежав від будь-яких зовнішніх причин, її бажання чи небажання, а завжди був одним і тим же.

Науково-технічний прогрес висунув ще одну перешкоду нормальному сну. У сучасній квартирі знаходиться велика кількість різної (і з кожним роком усе збільшується) радіоапаратури, електроприладів, телевізорів, супутникових антен, мобільних телефонів, комп'ютерів, які випромінюють слабкі електромагнітні поля. Якщо частота коливань електроприладів збігається з частотою коливань біополя внутрішніх органів людини, можуть початися негаразди зі здоров'ям - головний біль, ускладнення дихання, зміна тиску тощо. Від електромагнітних випромінювань треба оберігати і сон дитини. Тому в спальні, де спочиває дитина, не можна розміщати комп'ютер, вмикати на ніч пристрої для підзарядки батарейок, залишати будь-який електричний прилад, увімкнений у розетку, ставити біля голови дитини електронний годинник. Бра чи світильник над ліжком мають бути з плафоном, спрямованим угору. Дитина не повинна спати головою в куток, оскільки саме в кутках кімнати сильніше концентрується електромагнітне випромінювання. Щоб сон був глибоким і спокійним, треба дотримуватись елементарних гігієнічних правил:

Вимкніть або зробіть тихіше радіо, телевізор (навіть у тому випадку, якщо вони знаходяться в сусідній кімнаті).

Провітріть кімнату (до +18°С).

Дитина повинна спати в окремому ліжку, щоб її не турбували.

Постіль повинна бути не занадто м'якою, а подушка - не товстою.

Вечеря повинна бути не пізніше ніж за 1-1,5 години до сну.

Не ототожнюйте сон з покаранням («Погано себе поводиш - підеш спати»).

Усі проблеми з'ясувати до того, як настане час сну.

Перед сном не займатись гучними іграми.

Не дивитися пізно телепередачі.

Якщо дитина перезбуджена або нервує, спокійно пограйте з нею 40-60 хвилин.

Досить часто діти страхаються спати в темряві. Не травмуйте нервову систему дитини, увімкніть світло в сусідній кімнаті та відчиніть двері.

Дуже важливо, щоб ви не забули підійти до дитини, поцілуйте, погладьте її, проспівайте пісеньку або просто приголубте. Запам'ятайте, що ласка, увага - не дрібниці, і тому знайдіть час для цього! Дослідження директора Наукового центру психології Б. Цукатова свідчать про те, що темперамент людини впливає на тривалість сну (результати досліджень указують на існування не чотирьох груп темпераментів, а п'яти). Отже, установлено, що представники холероїдної групи сплять в середньому приблизно 10 годин, представники сангвіністичної групи сплять в середньому приблизно 9,5 години, представники рівновагової групи сплять в середньому приблизно 8 годин, представники меланхолоїдної групи сплять в середньому приблизно 7 годин, представники флегматоїдної групи сплять в середньому приблизно 5 годин.

Це явище Б. Цуканов пояснює так:

«Потреба в різній кількості часу сну для представників різних типологічних груп можна пояснити, виходячи з наступних міркувань. Відомо, що для кожного індивіду існує залежність між кількістю витраченої енергії в одиницю часу, тобто потужністю та тривалістю періоду неспання. Експериментально доведено, що енерговитрати індивіду є постійною величиною. Тому, чим більша потужність витрати енергії, тим коротший період неспання і довший період сну». Виходячи з цього відношення, можна стверджувати, що між індивідуальним періодом сну та потужністю витрати енергії мозком існує певна залежність. Дослідження, проведені співробітниками Інституту вікової фізіології РАН, показали, що серед першокласників витримують необхідні нормативи нічного сну тільки 24 % дітей, решта не досипає від 0,5 до 1,5 години (ми не думаємо, що ці результати краще в дітей України). Природно, що таке недосипання не може не вплинути на функціональний стан організму дитини, на її працездатність. Тому пильнуйте дитячий сон - запоруку психічного здоров'я! Зрозуміло, що режим дня допоможе ефективному включенню мислення, почуттів та уяви в навчальну діяльність дитини, гармонізуючи її пізнавальні дії.

5. Особливості навчальної програми першокласників

Необхідно стисло познайомити батьків першокласників з особливостями навчання. Для цього треба дати загальну характеристику всім навчальним предметам, які будуть освоюватись учнями протягом навчального року. Розповісти про особливості навчання першого тижня дитини у школі.

6. Збір інформації про особливості діяльності першокласника

Завершуючи батьківські збори, необхідно зібрати додаткову інформацію про учнів, яку можуть надати батьки. Вона необхідна для кращої адаптації учнів до вчителя і вчителя до учнів з метою встановлення між ними гармонійних стосунків.

Анкета для батьків

Питання анкети можуть бути написані на дошці або роздані на кожну парту, тому, відповідаючи, можна не писати саме запитання, а ставити тільки його номер і давати необхідну відповідь.

1. Ім'я та прізвище дитини.

2. Укажіть, будь ласка, склад сім'ї. Чи є в дитини старші брати або сестри, які вчаться у школі?

3. З ким із дорослих дитина проводить більшу частину свого часу?

4. Чи відвідувала дитина дитячий садок? Якщо так, то з якого віку? Чи охоче туди ходила?

5. Як дитина реагує на похвалу? Які форми заохочення застосовують удома, які з них діють краще, які - гірше?

6. Як реагує на докори, зауваження? Які покарання застосовуються вдома? Які з них діють сильніше, які - слабше?

7. Чи є в дитини вдома постійні обов'язки? Які домашні справи вона виконує регулярно, а які - зрідка?

8. Чи гуляє дитина на подвір'ї сама?

9. Чи є в дитини друзі? Чи приходять до неї додому?

10. Як дитина вступає у спілкування з однолітками? (а - ініціативна; б - очікує, коли з нею заговорять; в - уникає спілкування.)

11. Як вступає у спілкування з дорослими?

12. Чи охоче інші діти спілкуються з вашою дитиною?

13. Яким іграм дитина віддає перевагу - рухливим чи настільним, індивідуальним чи колективним?

14. Чи було в дитини бажання йти до школи?

15. Чи просила вона навчитись чогось, пов'язаного зі школою?

16. Чи знає букви (усі, деякі), чи вміє читати?

17. Чи вміє дитина лічити, в яких межах? Чи вміє додавати, віднімати, в яких межах?

18. Чи може дитина вдома сама себе розважати, чи, навпаки, постійно шукає товариства дорослих?

19. Що ще ви хотіли повідомити про свою дитину?

 Психолог Іpшавської pайСЮТ:                           Меpенич Наталія Сеpгіївна