Іршавська районна станція юних техніків

Робота з дітьми

Phobos — Wed, 15 Nov 2017 20:45:27 GMT

На сучасному етапі розвитку системи освіти в Україні актуальним є проблема навчання та виховання обдарованих та талановитих дітей та підлітків, психологічна підтримка та сприяння розвитку їх творчого потенціалу.

У ряді досліджень доведено, що у позашкільних навчальних закладах створені найбільш сприятливі умови щодо розвитку творчого потенціалу особистості дитини, її задатків та здібностей. Для створення психологічного клімату даним питанням займається психолог Іршавської станції юних техніків.

Робота з дітьми будується за напрямами: діагностика, що спрямовується на виявлення здібностей та обдарувань; робота з розвитку творчого потенціалу особистості; визначення стратегії індивідуального розвитку дитини; психолого-педагогічна корекція. Діагностичні обстеження проводяться з метою визначення загальних та специфічних здібностей вихованців для спрямування їх навчально-творчої діяльності за відповідними напрямами позашкільної освіти. Тому, психолог Іршавської станції відвідала гуртки які працюють на базі Вільхівської загальноосвітньої школи I-III ступенів, та провела з учнями методику на визначення темпераменту.

Людський характер – залишався і залишається однією з найцікавіших і найвідкритіших питань дослідження в області психології, і педагогіки. Саме дослідження характерів, особливостей поведінки особистості – є одним з важливих питань, яке вивчає психологія. Темперамент – це результат вищої нервової діяльності, який характеризується певним співвідношенням двох основних процесів: збудження й гальмування, є переважаючим способом реагування організму на зовнішні подразники й найважливішим структурним компонентом особистості. У процесі виховання кожний тип темпераменту вимагає індивідуального підходу. Розрізняють чотири основних типи темпераменту: сангвінік, меланхолік, холерик і флегматик. Кожний з них пов'язаний з певними ознаками, що характеризують нервову систему людини, і має специфічний тільки для себе спосіб реагування.
Сангвініки – це сильний, урівноважений і рухливий тип темпераменту.
Меланхоліки – слабкий, неврівноважений, інертний тип темпераменту.
Холерики – сильний, неврівноважений, рухливий тип темпераменту.
Флегматики – сильний, урівноважений та інертний тип темпераменту.
Звісно, варто враховувати, що чисті типи темпераменту практично не зустрічаються (вкрай рідко). Найчастіше ми маємо справу зі змішаними типами з явним переважанням одного з них.
Знання особливостей характеру дитини, її способів реагування дозволяє батькам більш грамотно використовувати індивідуальні методи виховання й уникати багатьох болючих виховних помилок.
Найчастіше батьки не прагнуть дізнатись тип темпераменту своєї дитини, через що використовують у ставленні до неї неправильні методи виховання або ж за наявності братів і сестер у сім'ї використовують одні й ті самі методи без урахування індивідуальних потреб кожної дитини, що часто ображає дітей. Звичайно, не існує золотої середини або точної інструкції про виховання, але знання характеру дитини завжди є неоціненною допомогою – знання її типу темпераменту, особливостей розвитку, внутрішніх рушійних механізмів і багато чого іншого, що залишиться важливою складовою її особистості протягом усього життя.

Отже, під час педагогічного процесу кожен учитель, на нашу думку, повинен дотримуватись певних вимог: працюючи з дітьми, необхідно враховувати їх психофізіологічні особливості; запроваджувати індивідуальний підхід до учнів; створювати доброзичливу атмосферу спілкування на уроці; зацікавлювати дітей під час навчального процесу шляхом запровадження інноваційних та ігрових методів роботи; під час підготовки до уроків чітко продумувати засоби організації учнів; запроваджувати різноманітні види самостійної роботи учнів; підвищувати самооцінку учнів; уникати використання авторитарного стилю роботи, опиратися на партнерські та ділові стосунки з учнями тощо.

Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей.

Phobos — Thu, 23 Feb 2017 20:12:14 GMT

Батьки у взаєминах зі своїми дітьми мають зменшувати хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомогти їм емоційно долати ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба вказати на помилки, неточності.

Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало?

Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один… два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути гальма.

Правило 2: не поспішайте. Старий, педагогічний одвічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрилкою і ненавидить учіння, школу, а може й… вас.

Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину не зважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі і долати невдачі. А як же ставитися до невдач?. Вона вас засмучує і… все.

Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому й не доцільно карати за одні й ті ж самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибирати один – той, якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6: вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації най значущіших для самої дитини шкільних труднощів. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказу.

Правило 7: - головне: хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Людина схильна сприймати будь-яку оцінку глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.

Правило 8: - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її особистими вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не успіхами сусіднього Івана.

Правило 9: не скупіться на похвалу, будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого нема за що похвалити.

Правило 10: означає в морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, вкорінюватися дитяча віра в себе та в успіх навчальних старань. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої умови в дитини не виникне ні ілюзії повного успіху, ні відчуття цілковитої невдачі.

Правило11: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні завдання, й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину метою, якої не можливо досягти.

Правило 12: не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульований характер і справді спонукає дитину до навчання. Але найчастіше так буває, коли справи з навчанням не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні.

Для того щоб правила були ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Її слід самостійно навчити оцінювати свої досягнення. вміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися – головного засобу подолання труднощів у навчанні.

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ОПТИМАЛЬНОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО МІКРОКЛІМАТУ В ПЕДАГОГІЧНОМУ КОЛЕКТИВІ ІРШАВСЬКОЇ СТАНЦІЇ ЮНИХ ТЕХНІКІВ

Phobos — Thu, 28 Jan 2016 13:10:30 GMT

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ОПТИМАЛЬНОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО МІКРОКЛІМАТУ В ПЕДАГОГІЧНОМУ КОЛЕКТИВІ ІРШАВСЬКОЇ СТАНЦІЇ ЮНИХ ТЕХНІКІВ

Яка величезна сила – колективне відчуття ласки

і доброти, колективної доброзичливості.

Воно, як бурхливий потік, захоплює найбайдужіших.

В.О.Сухомлинський

Одним із напрямків реформування освіти, передбачених законами України “Про освіту” та “Про загальну середню освіту” і національною програмою “Освіта. Україна ХХІ століття” є створення умов для професійної діяльності педагогічних працівників, забезпечення їх високого статусу в суспільстві, що вимагає сьогодні від адміністрації навчального закладу спрямування всіх зусиль на реалізацію соціально-психологічних функцій управління, які спрямовані на створення сприятливого соціально-психологічного мікроклімату, формування необхідного для продуктивної роботи педагогічного колективу, колективу однодумців, які пліч-о-пліч розв'язують складну проблему – формування особистості.

Будь-який педагогічний колектив володіє певними соціальною, професійною, демографічною, міжособистісною структурами. В сучасних умовах структура трудового колективу постійно змінюється під впливом питомої ваги висококваліфікованої, творчої, інтелектуальної праці, що вирішально впливає не тільки на якість праці, але й на соціальну поведінку педагогічних працівників. Педагогічний колектив формує й виховує, передає молоді знання й досвід, накопичений людством. Цим визначаються особливості його функціонування, моральних відносин, громадської відповідальності, єдності, колективності та гуманістичної спрямованості.

Колектив керівників гуртків Іршавської районної станції юних техніків складається з людей, які відрізняються віком і досвідом, смаками й інтересами, фахом і педагогічними поглядами, моральним рівнем й інтелектом. Тут зустрічаються керівники за різним сімейним станом, люди з різними типами нервової системи, характерами і темпераментами, з різним рівнем морального розвитку.

Особливість педагогічної праці керівників гуртків полягає в тому, що індивідуальні знання, зусилля й досвід дають ефективний результат лише за умови їх узгодження з діями всього педагогічного колективу, підтримки керівними органами, спрямування на досягнення єдиної мети. Адже, колектив з високим рівнем моральної та педагогічної культури (особистої та колективної) працює злагоджено, досягаючи високих результатів.

Однією з важливих характеристик педагогічного колективу є психологічний клімат – відносно стійкі стани педагогічного колективу, значимі для діяльності його членів, який може бути сприятливим чи несприятливим, добре чи погано впливати на самопочуття.

Дослідження психологічного мікроклімату в Іршавській станції юних техніків з опрацьованих методик протягом року показали, що 63% це більша половина педагогів, які задоволені педагогічною роботою та посадою, яку вони займають в даній установі. Відносини з керівництвом установи переважна більшість опитаних вважає позитивним, що вказує на підтримку й повагу до себе з боку адміністрації.

Психологом закладу проводилося опитування, колективу Іршавської станції юних техніків на визначення творчого потенціалу 98% керівників гуртків характеризуються високим та середнім рівнем творчого потенціалу, при якому керівники мають риси, які займаються творчістю, мають багатий вибір творчих можливостей, і тільки 2% мають низький рівень творчого потенціалу. З методики професійної спрямованості особистості керівника гуртка в нашій установі -18% це тип керівників комунікаторів, які відрізняються екстравертованістю, низькою конфліктністю, доброзичливістю, здатністю до емпатії та любов'ю до дітей, 41%- це тип керівників організаторів, 10% - це керівники інтелігенти або просвітителі, 31% - це керівники предметники.

На рівень психологічного мікроклімату впливає комунікабельність керівника, тому ми проводили методику на рівень комунікабельності керівників гуртків в Іршавській райСЮТ. З отриманих результатів 17 % мають високий рівень комунікабельності, 74% мають середній рівень комунікабельності, і тільки 9% мають низький рівень комунікації. З цих результатів ми бачимо що керівники гуртків комунікабельні, люблять бути в центрі уваги, нікому не відказують в проханні, охоче слухають співрозмовників, достатньо терпеливі в спілкуванні з ним ви завжди відстоюєте свою точку зору без роздратування. Також для визначення мікроклімату було проведено методику на рівень конфліктності керівника гуртка, 65 % мають низький рівень конфліктності, 35% середній рівень конфліктності. Ми побачили, що керівників гуртків з високим рівнем конфліктності не має. Керівники гуртків тактичні і миролюбні,легко виходите від спорів і конфліктів, уникаєте критичних ситуацій на роботі і вдома.

Отже, основними факторами, що впливають на формування соціально-психологічного клімату в Іршавській райСЮТ є:

зміст праці та ступінь задоволення нею;
умови праці і побуту та задоволеність ними;
ступінь задоволення характером міжособистісних стосунків педагогів з дітьми;
стиль керівництва, особистість керівника та задоволеність ними.

Чинником, який сприяє стабілізації взаємин у сучасному педагогічному колективі, є вміле керівництво: знаходити з підлеглими спільну мову, цікавитися їхніми проблемами, делегувати повноваження, згуртувати навколо себе, використовуючи розум і досвід, створювати особливу атмосферу задоволення педагогічною працею, яка сприяє розвитку творчості, педагогічної майстерності вчителя, справедливо оцінювати результати праці.

Щоб підвищити рівень задоволеності людей результатами праці, директор Іршавської районної станції юних техніків дотримується таких правил:

при доборі кадрів намагається приймати на роботу фахівців, які люблять свою справу і мають потенційні можливості для вдосконалення майстерності;
за наявності умов максимально враховує побажання співробітників щодо виконання конкретних обов'язків;
справедливо оцінює діяльність співробітників з визначення усіх позитивних якостей праці і ставлення до неї;
вживає заходів щодо визначення методичних труднощів керівників гуртків та максимально враховує необхідність їх подолання у різноманітних формах роботи з підвищення кваліфікації;

Серед різноманітних факторів, що впливають на працездатність людини, найбільший емоційний вплив здатні спричиняти міжособистісні стосунки в колективі. Причому, має значення не стільки характер стосунків, скільки задоволеність ними кожного працівника.

На психологічному кліматі колективу в установі освіти позначаються також взаємини співробітників з тими, на кого вони самі впливають за характером своїх професійних обов'язків.

Задоволеність педагогів стосунками з учнями набуває зараз великого значення в зв'язку з демократизацією та гуманізацією навчально-виховного процесу. А для педагога завжди мало значення, як саме ставляться до нього діти. Постійні взаємини педагога з дітьми – одна з найважливіших умов у роботі, вони є могутнім пульсом до вдосконалення майстерності, творчості. Такі стосунки керівників гуртків спостерігаються в Іршавській станції юних техніків між вихованцями та керівниками гуртків, це хороші позитивні стосунки, а позитивні стосунки з учнями можуть бути компенсуючим фактором, який допомагає керівнику гуртка пережити такі негативні обставини, як складні взаємини з колегами та керівником установи, недостатня оплата, віддаленість школи від дому.

Отже, педагогічний колектив Іршавської районної станції юних техніків є насамперед колектив людей, різних за віком і досвідом педагогічної роботи, за характером і комунікабельності, за інтересами і ціннісними орієнтаціями, за темпераментом і вольовими якостями. При вивченні особистісних якостей кожного керівника важливо не тільки зрозуміти його характер, стиль його стосунків у колективі, але й виявити інтереси і нахили, захопленість, ораторські та творчі здібності. Уміння поважати людей, тактовність, витриманість, простота, товариськість, справедливість – усе це відповідає керівникам Іршавської станції юних техніків.

Підготувала психолог Іршавської райСЮТ: Погоріляк Н. С.

Методичні рекомендації з проведення конференцій для батьків учнів 1-х класів

Phobos — Mon, 30 Mar 2015 15:11:00 GMT

Методичні рекомендації з проведення конференцій для батьків учнів 1-х класів

Збори батьків - одна з форм зв'язку школи з батьками та пропаганди серед них педагогічних знань. На них батьків знайомлять із планами навчально-виховної роботи, класних керівників; батьки одержують інформацію про стан успішності дітей, обговорюють організаційні питання, тощо.

1.Знайомство

Батьківські збори варто розпочати зі знайомства вчителя з батьками та батьків один з одним. Далі необхідно коротко ознайомити батьків з навчальним закладом (історія, традиції, вимоги, особливості та інше), в якому буде вчитись їх дитина. Розповісти про клас, де будуть навчатись діти.

2. Адаптація першокласників до школи

З вересня 2001 року в школі навчаються учні - шестилітки, які мають суттєві відмінності в навчальній діяльності від семиліток.

Ось чому співпраця та взаємодія вчителів і батьків повинна бути спрямована на подолання труднощів адаптації дитини до школи.

Причини шкільної незрілості

Недоліки виховного середовища, невідповідність впливів, методів виховання.

Недоліки соматичного розвитку організму дитини.

Невротичний (імпульсивний) розвиток характеру.

Ушкодження центральної нервової системи в ранньому дитинстві.

Дуже посередній інтелект.

Батькам, педагогу, психологу важливо мати портрет ідеального першокласника як своєрідний еталон досконалості. Ми його наводимо не для того, щоби порівнювати реального учня з ним, а для критичного переосмислення досягнень можливої моделі (а модель не завжди є бездоганною). Тому у вас, шановні колеги, є підґрунтя у формі запропонованої моделі, від якого ви можете відштовхуватись і робити власні.

Психологічний портрет ідеального (успішного?) першокласника

Батьки, педагоги мріють мати ідеального учня, з яким легко було би працювати. Які ж характеристики включає психологічний портрет ідеального першокласника? Якщо узагальнити погляди різних психологів і педагогів, можна намалювати такий портрет:

1. Педагогічна готовність:

навички читання;

навички лічби;

навички письма;

навички малювання;

звукова культура мовлення (чисте мовлення);

уміння розгорнуто відповідати на запитання;

великий словниковий запас;

загальна обізнаність.

2. Інтелектуальна готовність:

диференційованість сприймання як основа мислення;

планомірність сприймання (спостережливість);

розвинена уява;

уміння орієнтуватись у просторі та часі;

розвинене наочно-образне мислення (уміння виділяти суттєве в явищах навколишнього середовища, уміння порівнювати їх, бачити їхню подібність і відмінність);

розвинена дрібна моторика (володіння олівцем, ручкою, ножицями, навички малювання);

добра пам'ять;

розвинена регулююча функція мови (уміння виконувати словесні інструкції);

інтелектуальна активність (уміння перетворити навчальне завдання в самостійну мету діяльності);

передумови абстрактно-логічного мислення (здатність розуміти символи та формулювати запитання, самостійно розмірковувати, знаходити причини явищ, робити прості висновки).

3. Мотиваційна готовність:

вираженість пізнавальних інтересів;

намагання засвоїти роль школяра (бажання ходити до школи), прийняття системи вимог, які ставлять школа та вчитель.

4. Емоційно-вольова готовність:

уміння керувати своєю поведінкою;

збереження працездатності протягом одного уроку і протягом навчального дня;

емоційна стійкість (регуляція емоцій);

довільна регуляція уваги (її концентрація, стійкість, переключення);

уміння стримувати свої імпульси (наприклад, не перебивати інших під час розмови);

уміння продовжувати дію, докладаючи до цього вольові зусилля.

5. Комунікативна готовність:

бажання спілкуватися з дорослими та дітьми;

уміння встановлювати контакти з учителем;

збереження відчуття дистанції;

здатність до особистісного контакту з дорослим (на противагу ситуативному);

уміння встановлювати контакт з однолітками;

уміння увійти в дитячий колектив і знайти своє місце в ньому;

уміння виконувати роботу разом;

уміння підтримувати рівноправні стосунки з однолітками.

Статус учня - це дуже відповідальна роль, яку освоює шестирічна дитина. Цей шлях потребує від неї певного часу для адаптації.

Адаптація дошкільника до школи може тривати від 4-х до 7-и тижнів, а може проходили цілий рік.

Анкетування вчителів початкових класів дозволило виявити чинники, які зумовлюють високий рівень адаптації дошкільників до школи (про це варто знати батькам і брати до уваги у процесі виховання).

Ми розташували їх у порядку від найбільш значущого до найменш значущого, проставивши у відсотках кількість відповідей. Це допоможе усвідомити деякі причини труднощів адаптації учнів. А усвідомлюючи їх, учителі, психологи та батьки зможуть зняти зайве напруження в дітей, що може стати вирішальним моментом пом'якшення ситуації в їх адаптаційному періоді. Буденний темп, ритм, інформаційний тиск, екологічна ситуація активно впливають на сучасну дитину: вона швидко втомлюється, перевтоми стають усе частішими, а відтак відбувається виснаження організму. Саме виснаження та порушення означених оптимумів навчальної діяльності руйнує в дитини рівновагу, гармонію душі та тіла, гальмує розвиток таланту. Ось чому в навчальному процесі шестирічок необхідно враховувати умови збереження їхнього психічного здоров'я.

3. Батьківська підтримка першокласників

Дуже важливо, щоби батьки пам'ятали про те, що, обговорюючи з дитиною її поведінку, вони повинні намагатись підкреслити, що взагалі задоволені дитиною як особистістю. Це можна зробити, кажучи: «Ти припустився декількох помилок, але подивись, як ти...». Цим протиставленням батьки дають дитині зрозуміти, що помилки робити можна, але їх більше цікавлять успіхи дитини, а не її помилки.

Батьки повинні користуватись тими словами, які працюють на розвиток «Я-концепції» та почуття адекватності дитини. Протягом дня батьки мають декілька можливостей для створення в дитини почуття власної корисності й адекватності. Один шлях полягає в тому, щоби продемонструвати дитині ваше задоволення від її досягнень або намагань. Інший шлях - навчити дитину справлятися з різними задачами. Цього можливо досягти, створивши в дитини установку «Ти можеш це зробити».

Отже уникайте, остерігайтесь деяких невдалих реплік на адресу своїх дітей. Аналізуйте свої дії та щовечора пригадуйте, скільки разів ви сказали дитині:

я зайнята;

подивися, що ти наробив;

не говори так швидко;

це треба робити не так;

неправильно;

коли ж ти навчишся?!;

скільки разів я тобі казала;

ні, я не можу.

Уникаючи цих реплік, ви зможете підтримати свою дитину, додаючи їй упевненості, що ви до неї небайдужі.

Якщо навіть дитина і недуже успішно справляється з чим-небудь, батьки повинні дати їй зрозуміти, що їх почуття по відношенню до дитини не змінились.

Корисними можуть бути такі висловлювання:

Мені було би дуже приємно спостерігати за тим, що відбувається!

Якщо щось трапиться не так, як тобі хотілось, для тебе це було добрим уроком.

Усі ми люди, і всі ми робимо помилки. Врешті-решт, виправляючи свої помилки, ти теж учишся.

Для того щоби показати віру в дитину, батьки повинні мати мужність і бажання зробити наступне: забути про минулі поразки дитини;

допомогти дитині набратися впевненості в тому, що вона справиться з поданою задачею;

дозволити дитині почати «з нуля», спираючись на те, що батьки вірять в неї, в її здібності досягти успіху;

пам'ятати про минулі успіхи та повертатись до них, а не до помилок.

Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта. Треба чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і підсилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

Отже, для того, щоби підтримати дитину, необхідно:

1. Спиратись на сильні сторони дитини.

2. Уникати підкреслення невдач дитини.

3. Показувати, що ви задоволені дитиною.

4. Уміти та бажати демонструвати любов до дитини.

5. Уміти допомогти дитині поділити великі завдання на більш мілкі, такі, з якими вона може впоратись.

6. Проводити більше часу з дитиною.

7. У взаємовідносинах з дитиною активно використовувати гумор.

8. Знати про всі спроби дитини, які вона здійснила, щоби впоратись із завданням.

9. Уміти взаємодіяти з дитиною.

10. Дозволяти дитині самій розв'язувати проблеми там, де це можливо.

11. Уникати дисциплінарних заохочень і покарань.

12. Приймати індивідуальність дитини.

13. Проявляти емпатію (розуміння відношень, почуттів, психічних станів іншої особи) і віру у вашу дитину.

14. Демонструвати оптимізм. Існують слова, які підтримують дитину, і слова, які руйнують її віру в себе. Наприклад, слова підтримки:

Знаючи тебе, я впевнений, що ти все зробиш добре.

Ти робиш це дуже добре.

У тебе є деякі думки з приводу цього. Чи готовий ти почати?

Це серйозний виклик, але я впевнений, що ти готовий до нього.

Слова розчарування:

Знаючи тебе і твої здібності, я гадаю, ти зміг би зробити це набагато краще.

Ти міг би зробити це набагато краще.

Ця ідея ніколи не зможе бути реалізована.

Це для тебе занадто складно, тому я сам це зроблю.

Батьки часто плутають підтримку з похвалою та нагородою. Похвала може бути та не бути підтримкою. Наприклад, дуже щедра похвала може здатись дитині невідвертою. В іншому випадку вона може підтримати дитину, яка вважає, що не відповідає батьківським очікуванням.

Підтримка базується на тому, щоби допомогти дитині відчути свою потрібність. Різниця між підтримкою та нагородою визначається часом та ефектом. Нагорода звично видається дитині за те, що вона зробила дещо дуже добре, або за її досягнення в певний період часу. Підтримка, на відміну від похвали, може надаватися за будь-якої спроби або невеликого прогресу.

Коли я виявлю задоволення від того, що робить моя дитина, це підтримує її та стимулює продовжувати справу або робити нові спроби. Вона отримує задоволення від себе.

Підтримувати можна за допомогою:

окремих слів («добре», «акуратно», «прекрасно», «чудово», «вперед», «продовжуй»);

висловлювань («Я пишаюсь тобою», «Мені подобається, як ти працюєш», «Це дійсно прогрес», «Я задоволений твоєю допомогою», «Дякую», «Усе іде чудово», «Добре, дякую тобі», «Я задоволений, що ти в цьому приймав участь», «Я задоволений, що ти намагався це робити, хоча все вийшло зовсім не так, як ти цього очікував»);

дотиків (поплескати по плечу; доторкнутись до руки; м'яко підняти підборіддя дитини; наблизити своє обличчя до її обличчя; обійняти її);

спільних дій, фізичної взаємодії (сидіти, стояти поруч з дитиною; м'яко вести її; гратися з нею; слухати її; їсти разом з нею);

виразу обличчя (посмішка, підморгування, кивок, сміх).

Дитина - це не просто інша людина, це - зовсім інший психологічний простір, якісно відмінне світосприйняття. Тому дуже важливо батькам при навчанні дітей у першому класі дотримуватись певних правил (бо відомо, що початок - то половина справи), щоб зберегти психічне здоров'я дитини, реалізуючи її творчі здібності.

Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт із дитиною. Знаходьте радість у спілкуванні з нею. Дайте їй місце в родині.

Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки (день варто закінчувати читанням доброї, розумної книги).

Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Кожного дня цікавтесь її справами, труднощами, проблемами, переживаннями, досягненнями.

Заохочуйте, створюйте умови, дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити, працювати з конструктором.

Відвідуйте з дитиною театри, музеї (достатньо одного залу, щоб не втомлювати, поступово за декілька разів оглядаючи всю експозицію), організовуйте сімейні екскурсії містом, населеним пунктом, селом.

Віддавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не вишуканому, дорогому одягу. Обмежуйте перегляд телепередач до 30 хвилин на день, регламентуйте роботу біля комп'ютера, віддаючи перевагу обов'язковій прогулянці на свіжому повітрі.

Привчайте та спрямовуйте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підтримуйте бажання та ініціативу дитини допомогти вам).

Не робіть із дитини лише споживача, виконавця, байдужого спостерігача, нехай вона буде рівноправним членом родини зі своїми правами та обов'язками.

І останнє - дорослі повинні забути про насилля відносно дітей. Хай його місце займає любов та взаємне порозуміння!

І останнє, про що не варто забувати: психічне здоров'я ваших дітей у ваших руках. Частіше покладайтесь на свою любов та інтуїцію, розв'язуйте свої власні проблеми не за рахунок психічного здоров'я власних дітей, а при необхідності звертайтеся за допомогою до психолога або психотерапевта.

4. Режим дня учня

Дослідження встановили, що в дітей відсутня чітка типізація біоритмологічного профілю, тому під час розробки режиму дня слід орієнтуватись на ритм саме сходу й заходу сонця.

Основні компоненти раціонального режиму дня такі.

1. Уранці дітям потрібно вставати не пізніше 6:30-7:00 години (дорослим варто вставати о 6:00). Чому саме в цей час? Виявляється, якщо прокинутись разом із природою, то відчуття бадьорості буде присутнім увесь день. Особливо необхідно зрозуміти, що акт пробудження мусить бути поступовим, а не різким. Тому треба мати ритуал пробудження та дотримуватись його. Проте для навчально-виховного процесу найбільший інтерес мають біоритмологічні фактори: 5-7-а година - максимальна активність легенів і швидкість роботи серця, а 6-7-а година - особливо сильний імунологічний захист організму. Тому пробудження молодших школярів, виконання ранкової гімнастики (фізичної зарядки) та загартовуючі процедури слід закладати в режим дня до 7-ї години ранку.

2. Наступний крок - ранкова гімнастика. Вона потрібна саме тому, що порівняно з дитячим садком рухова активність учнів початкових класів скорочується. А фізіологічно дитина ще не готова до тривалого нерухомого положення тіла. Позитивним у процесі виконання фізичних вправ є виникнення сигналів, які надходять від м'язів у головний мозок і рефлекторно стимулюють кровообіг, дихання та обмін речовин. Одночасно активізуються клітини головного мозку завдяки притоку крові, збагаченої киснем, у результаті підвищується рівень розумової працездатності.

Бажано, і це принципово, щоб ранок дитина починала з ранкової гімнастики. Не забувайте перед зарядкою провітрити кімнату, відчинити кватирку (або ще краще проводити її на свіжому повітрі). Під час занять слідкуйте за поставою дитини - положенням плечей, голови, тіла. Вправи повинні виконувати чітко, ритмічно, без напруження. Дихання - глибоке та ритмічне, вдих робиться носом, видих - ротом.

Для створення комплексів ранкової гімнастики використовуються вправи, які розподілені на розділи. Вправи треба добирати та використовувати в комплексі приблизно в такому порядку:

1. Вправи для м'язів рук, плечового поясу та спини (типу потягування стоячи).

2. Вправи для м'язів тіла, переважно для м'язів черева - нахили тіла вперед.

3. Вправи для м'язів тіла - нахили в боки.

4. Вправи для м'язів ніг (типу присідань).

5. Вправи для м'язів спини - різні напружені вигинання, стоячи або лежачи на животі.

6. Вправи для м'язів живота - різні рухи ніг і тіла, лежачи на спині або сидячи в упорі ззаду.

7. Вправи для м'язів плечового поясу та спини: стоячи - відведення рук у сторони та назад зі зближенням лопаток.

8. Вправи для м'язів ніг: стоячи - рухи прямих ніг у різних напрямках (махи).

9. Вправи для м'язів тіла, переважно косих м'язів живота: стоячи - повороти тіла в сторони .

10. Вправи для значного посилення діяльності органів кровообігу й дихання - біг, стрибки, підстрибування.

Усі ці вправи впливають на м'язову систему, забезпечують її зміцнення. Розвивають м'язи тіла та живота, спини та ніг, збільшують рухомість у суглобах та загально добре впливають на організм, різко посилюючи роботу внутрішніх органів і систем.

Пропонуємо можливий варіант комплексу ранкової гімнастики.

Орієнтовний комплекс загально-розвивальних вправ.

Вправи без предметів

1. В. п. - основна стійка. 1 - рухи дугами назовні за голову; 2 - руки вгору, підняти праву ногу назад і потягнутись (вдих); 3 - приставити ногу, руки за голову; 4 - руки вниз (видих). Піднімати по черзі праву й ліву ногу. Нога пряма, носок відтягнути. У положенні «руки за голову» лікті тримати широко. Вправу виконати 8-10 разів у середньому темпі.

2. В. п. - стійка ноги нарізно, руки вгору. 1 - лицеве коло руками всередину; 2-3 - пружні нахили вперед, руки в сторони; 4 - в. п. Вправу виконати 6-8 разів у повільному темпі. Нахиляючись, спину тримати рівно, прогнутись упоперек, голову відвести назад, ноги не згинати. Дихання довільне, без затримок.

3. В. п. - стійка ноги нарізно, руки на пояс. 1 - нахил у правий бік, ліву руку підняти вгору (видих); 2 - в. п. (вдих). Під час виконання вправи нахилятись уперед. Вправу виконати 8-10 разів у середньому темпі.

4. В. п. - упор присівши. 1 - упор присівши на лівій нозі, праву вбік на носок; 2 - в. п.; 3-4 - те саме з другої ноги в інший бік. Дихання довільне. Вправу виконувати в повільному темпі 8-10 разів. Слідкувати, щоб носок ноги, що відведена вбік, знаходився на одній лінії з руками. Варіант цієї вправи: із вихідного положення упор присівши на одній нозі, друга вбік на носок - зміна положення ніг на кожний рахунок.

5. В. п. - стійка ноги нарізно, руки в сторони. 1 - поворот тіла в правий бік, руки в сторони (видих); 2 - в. п. (вдих); 3 - поворот тіла в лівий бік, руки в сторони (видих); 4 - в. п. (вдих). Вправу виконувати 8-10 разів у середньому темпі. Повертаючись, ноги тримати напружено, п'ятки від підлоги не відривати.

6. В. п. - основна стійка, руки на пояс. 1 - стрибок, ноги нарізно; 2 - стрибок, ноги разом. Стрибки виконувати на носках, слідкувати за ритмічним диханням. Виконати 30-35 стрибків і перейти на ходьбу на місці. Комплекс вправ ранкової гімнастики дуже корисно завершувати водними процедурами (обтиранням, обливанням або душем) і розтиранням тіла сухим рушником.

Ранковий туалет. Варто почистити зуби та вмитися прохолодною водою. Дуже корисно привчити дитину приймати контрастний душ (спочатку теплий, а потім завершити холодним, щоб загартовувати організм). Для загартування корисно ногами потоптатись на гладких морських камінчиках, змочених водою (або на ґудзиках різних розмірів, що нашиті на шматочок фланелевої пелюшки, яку теж варто змочити водою), або потоптатись на масажері для ніг (усі, мабуть, пам'ятають, що на підошвах ніг знаходяться біологічно активні зони, які пов'язані із внутрішніми органами. Харчування. Виявляється, що в органів травлення є час, коли вони працюють активно і коли - пасивно. Найвища працездатність органів травлення із 7:00 до 15:00 години. Але необхідно зважати й на те, що коли один орган активно працює, інші органи та функції знаходяться у пригніченому стані і тому їх бажано не перевантажувати. Найнижчий рівень працездатності органів травлення відзначається з 19-ї години вечора до 3-ї години ночі.

Отже, сніданок із 7:00 до 9:00 години ранку дуже корисний для організму, тому що це час найвищої активності шлунка. За сніданок необхідно споживати 15-20 % їжі добового раціону. Після другого уроку варто робити другий сніданок. Учням він вкрай необхідний, тому що з 9:00 до 11:00 години активно працює підшлункова залоза, яка регулює рівень цукру у крові, і якщо не вгамувати голод, то знижується розумова працездатність. За другий сніданок необхідно спожити 20-25 % їжі добового раціону. Обідати бажано з 12:30 до 13:00. Це час максимального об'єму їжі - до 40 % раціону, тому що з 13:00 до 15:00 години - час найвищої працездатності тонкого кишечника, активізації процесів травлення. Вечеря не бажана після 19:00 години. Вона повинна бути легкою, тобто каші, овочі, молочно - кислі продукти, та становити 10-15 % добової норми.

Після обіду активний відпочинок, але без зайвих перенавантажень. Робота над домашнім завданням. Другий підйом розумової працездатності - 17-19 години. Тому виконання домашніх завдань слід перенести саме на цей час. Після кожних 20-30 хвилин розумової праці 3-5 хвилин відпочити. При цій роботі варто враховувати особливості темпераменту (див. розділ 5).

Після вечері дитина має вільний час. О 20:00 годині - підготовка до наступного дня. Необхідно все приготувати звечора (це допоможе уникнути зранку негативних емоцій та зайвої напруженості).

О 20:30 час вечірнього туалету, але спочатку треба розстелити постіль і відчинити кватирку. Повітря в не провітреному приміщенні, окрім пилу, містить багато вуглекислого газу, який дратує нервові закінчення дихальних шляхів, що призводить до виникнення в корі головного мозку осередку збудження, який перешкоджає засинанню. Ось чому кімнату перед сном треба провітрювати. Окрім того, життєвим досвідом та експериментальними дослідженнями доведено, що знижена температура сприятливо впливає на сон. Якщо в кімнаті прохолодно, дитина швидко засинає і сон її глибокий, а працездатність наступного дня вища й самопочуття значно бадьоріше.

21:00 - час сну. Доросла людина повинна спати 7-8 годин на добу, підлітки 9 годин. Найкращий сон до 24 години, а не після. Тому важливо лягати в ліжко вже о 21-22 годині. У першокласників (5-6 років) сон має складати 12-11,5 години (з них 10-11 годин уночі та 1,5-2,5 години вдень). Для учнів 2 класу - 11 годин і для учнів 3-4 класів - 10 годин. Чим менше вік дитини, тим більше вона повинна спати. Людей завжди цікавило, що таке сон, що відчуває людина уві сні, що таке сновидіння. Було відомо, що тривале позбавлення людини від сну призводить до розбалансування психіки людини та є дійсною тортурою.

Дослідження фізіологів показують, що сон буває різним - «повільним» і «швидким». Під час «повільного» сну активність усіх процесів знижується, розслаблюються м'язи, стає рівним і більш повільним дихання, знижується серцебиття, практично зникає рух очей. Під час «повільного» сну найчастіше не буває сновидінь. «Повільний» сон - це глибокий сон, коли проходять не тільки відновлювальні процеси в усіх тканинах організму, а й упорядковується вся інформація, що надійшла за день, усувається інформаційне перенавантаження. Під час засипання та перших стадій «повільного» сну уповільнюються дихання та серцевий ритм, знижується артеріальний тиск, тонус м'язів. У глибших стадіях «повільного» сну частота дихання та скорочень серця дещо підвищується, а загальна кількість рухів сплячого стає мінімальною. У цей час людину важко розбудити.

«Швидкий» сон - це своєрідний період активного сну, коли змінюється активність мозку, напруження м'язів, змінюється ритм серця та дихання, фіксуються рухи очних яблук. Під час «швидкого» сну діяльність серцево-судинної та дихальної систем різко підсилюється, артеріальний тиск підвищується, зростає рухова активність сплячої людини, рухи очних яблук стають швидкими (у зв'язку з чим цю фазу називають сном зі швидкими рухами очей). Швидкі рухи очей свідчать про те, що сплячий у цей момент бачить сновидіння. За активністю фізіологічних функцій швидкий сон поверховіший, а з іншого боку, порівняно з «повільним», глибший. Тому його іноді називають парадоксальним сном. «Швидкий» сон має велике значення в життєдіяльності людини. Якщо розбудити людину після «швидкого» сну, то вона, як правило, зможе розповісти про яскраві сновидіння. Сон - циклічний складний процес, а не звичайне гальмування. Кожний із циклів складається з окремих стадій «повільного» і «швидкого» сну. Тривалість одного циклу 1,5-2 години. Нічний сон - це чергування «повільного» та «швидкого» сну, яке складається з 4-6 циклів.

Глибина сну неоднакова в людини протягом ночі та залежить від індивідуальних властивостей та стану організму. В одних людей гальмування розвивається швидко, і глибокий сон настає в першій половині ночі, в інших, навпаки, сон спочатку поверховий, а потім стає глибоким. Неглибокий сон поверховий, і, як правило, супроводжується сновидіннями. Важливо, щоб час, коли дитина лягає спати, не залежав від будь-яких зовнішніх причин, її бажання чи небажання, а завжди був одним і тим же.

Науково-технічний прогрес висунув ще одну перешкоду нормальному сну. У сучасній квартирі знаходиться велика кількість різної (і з кожним роком усе збільшується) радіоапаратури, електроприладів, телевізорів, супутникових антен, мобільних телефонів, комп'ютерів, які випромінюють слабкі електромагнітні поля. Якщо частота коливань електроприладів збігається з частотою коливань біополя внутрішніх органів людини, можуть початися негаразди зі здоров'ям - головний біль, ускладнення дихання, зміна тиску тощо. Від електромагнітних випромінювань треба оберігати і сон дитини. Тому в спальні, де спочиває дитина, не можна розміщати комп'ютер, вмикати на ніч пристрої для підзарядки батарейок, залишати будь-який електричний прилад, увімкнений у розетку, ставити біля голови дитини електронний годинник. Бра чи світильник над ліжком мають бути з плафоном, спрямованим угору. Дитина не повинна спати головою в куток, оскільки саме в кутках кімнати сильніше концентрується електромагнітне випромінювання. Щоб сон був глибоким і спокійним, треба дотримуватись елементарних гігієнічних правил:

Вимкніть або зробіть тихіше радіо, телевізор (навіть у тому випадку, якщо вони знаходяться в сусідній кімнаті).

Провітріть кімнату (до +18°С).

Дитина повинна спати в окремому ліжку, щоб її не турбували.

Постіль повинна бути не занадто м'якою, а подушка - не товстою.

Вечеря повинна бути не пізніше ніж за 1-1,5 години до сну.

Не ототожнюйте сон з покаранням («Погано себе поводиш - підеш спати»).

Усі проблеми з'ясувати до того, як настане час сну.

Перед сном не займатись гучними іграми.

Не дивитися пізно телепередачі.

Якщо дитина перезбуджена або нервує, спокійно пограйте з нею 40-60 хвилин.

Досить часто діти страхаються спати в темряві. Не травмуйте нервову систему дитини, увімкніть світло в сусідній кімнаті та відчиніть двері.

Дуже важливо, щоб ви не забули підійти до дитини, поцілуйте, погладьте її, проспівайте пісеньку або просто приголубте. Запам'ятайте, що ласка, увага - не дрібниці, і тому знайдіть час для цього! Дослідження директора Наукового центру психології Б. Цукатова свідчать про те, що темперамент людини впливає на тривалість сну (результати досліджень указують на існування не чотирьох груп темпераментів, а п'яти). Отже, установлено, що представники холероїдної групи сплять в середньому приблизно 10 годин, представники сангвіністичної групи сплять в середньому приблизно 9,5 години, представники рівновагової групи сплять в середньому приблизно 8 годин, представники меланхолоїдної групи сплять в середньому приблизно 7 годин, представники флегматоїдної групи сплять в середньому приблизно 5 годин.

Це явище Б. Цуканов пояснює так:

«Потреба в різній кількості часу сну для представників різних типологічних груп можна пояснити, виходячи з наступних міркувань. Відомо, що для кожного індивіду існує залежність між кількістю витраченої енергії в одиницю часу, тобто потужністю та тривалістю періоду неспання. Експериментально доведено, що енерговитрати індивіду є постійною величиною. Тому, чим більша потужність витрати енергії, тим коротший період неспання і довший період сну». Виходячи з цього відношення, можна стверджувати, що між індивідуальним періодом сну та потужністю витрати енергії мозком існує певна залежність. Дослідження, проведені співробітниками Інституту вікової фізіології РАН, показали, що серед першокласників витримують необхідні нормативи нічного сну тільки 24 % дітей, решта не досипає від 0,5 до 1,5 години (ми не думаємо, що ці результати краще в дітей України). Природно, що таке недосипання не може не вплинути на функціональний стан організму дитини, на її працездатність. Тому пильнуйте дитячий сон - запоруку психічного здоров'я! Зрозуміло, що режим дня допоможе ефективному включенню мислення, почуттів та уяви в навчальну діяльність дитини, гармонізуючи її пізнавальні дії.

5. Особливості навчальної програми першокласників

Необхідно стисло познайомити батьків першокласників з особливостями навчання. Для цього треба дати загальну характеристику всім навчальним предметам, які будуть освоюватись учнями протягом навчального року. Розповісти про особливості навчання першого тижня дитини у школі.

6. Збір інформації про особливості діяльності першокласника

Завершуючи батьківські збори, необхідно зібрати додаткову інформацію про учнів, яку можуть надати батьки. Вона необхідна для кращої адаптації учнів до вчителя і вчителя до учнів з метою встановлення між ними гармонійних стосунків.

Анкета для батьків

Питання анкети можуть бути написані на дошці або роздані на кожну парту, тому, відповідаючи, можна не писати саме запитання, а ставити тільки його номер і давати необхідну відповідь.

1. Ім'я та прізвище дитини.

2. Укажіть, будь ласка, склад сім'ї. Чи є в дитини старші брати або сестри, які вчаться у школі?

3. З ким із дорослих дитина проводить більшу частину свого часу?

4. Чи відвідувала дитина дитячий садок? Якщо так, то з якого віку? Чи охоче туди ходила?

5. Як дитина реагує на похвалу? Які форми заохочення застосовують удома, які з них діють краще, які - гірше?

6. Як реагує на докори, зауваження? Які покарання застосовуються вдома? Які з них діють сильніше, які - слабше?

7. Чи є в дитини вдома постійні обов'язки? Які домашні справи вона виконує регулярно, а які - зрідка?

8. Чи гуляє дитина на подвір'ї сама?

9. Чи є в дитини друзі? Чи приходять до неї додому?

10. Як дитина вступає у спілкування з однолітками? (а - ініціативна; б - очікує, коли з нею заговорять; в - уникає спілкування.)

11. Як вступає у спілкування з дорослими?

12. Чи охоче інші діти спілкуються з вашою дитиною?

13. Яким іграм дитина віддає перевагу - рухливим чи настільним, індивідуальним чи колективним?

14. Чи було в дитини бажання йти до школи?

15. Чи просила вона навчитись чогось, пов'язаного зі школою?

16. Чи знає букви (усі, деякі), чи вміє читати?

17. Чи вміє дитина лічити, в яких межах? Чи вміє додавати, віднімати, в яких межах?

18. Чи може дитина вдома сама себе розважати, чи, навпаки, постійно шукає товариства дорослих?

19. Що ще ви хотіли повідомити про свою дитину?

Психолог Іpшавської pайСЮТ: Меpенич Наталія Сеpгіївна

Конфлікти у нашому житті

Phobos — Mon, 30 Mar 2015 15:09:12 GMT

Конфлікти у нашому житті

Мета:

Формування вмінь вирішувати конфліктні ситуації, попереджувати їх виникнення, поважати особистість кожної людини.

Вступ

Відомий французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері назвав людське спілкування найбільшою розкішшю на світі. Спілкування людей – досить тонкий і складний процес. Кожен із нас вчиться цього все життя, здобуваючи досвід часто за рахунок помилок і розчарувань. І на жаль, досить часто ми потрапляємо у конфліктні ситуації. Вони вносять напруженість у стосунки, позбавляють спокою і радості, не дають можливості повноцінно працювати, а конфлікти у школі не сприяють ефективному навчально-виховному процесу. Чим менше виникає конфліктів, тим краще можуть порозумітися вчителі та учні, тим тепліші їхні стосунки.

2. Вправа «Не хочу хвалитися, але я…»

Мета:

Зняття психоемоційного напруження.

Хід трави: всі учасники сідають у коло, кожен по черзі називає своє ім’я та продовжує виспів, що починається зі слів: «Не хочу хвалитися, але я…».

3. Експрес-опитування

Мета:

Актуалізація знань учасників тренінгу.

Інструкція

Письмово або усно дайте відповіді на запитання:

Як ви вважаєте «конфлікт» і «конфліктна ситуація» – це синонімічні поняття?
Пригадайте конфліктну ситуацію яка траплялася з вами у шкільному колективі.
Як ви почувалися в конфліктній ситуації?
Як ви розв’язали цю конфліктну ситуацію?
Як ви вважаєте, конфлікти приносять шкоду чи користь?

4. Вправа «Мозковий штурм»

Мета:

Визначити поняття «конфлікт», головні причини конфліктів та систематизувати їх залежно від джерела.

Хід вправи:

Психолог(педагог) звертається до групи із запитанням: «Що таке конфлікт?». Усі варіанти відповідей фіксують на дошці або на аркуші паперу. Після цього аналогічно з’ясовують причини конфліктів. Названі причини поділяють на об’єктивні та суб’єктивні.

5. Інформаційне повідомлення

Конфлікт — це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних тенденцій у свідомості окремої людини, міжособистісних взаємодіях або міжособистісних стосунках індивідів чи груп людей, пов’язане з гострими негативними переживаннями.

В основі будь-якого конфлікту лежить ситуація, що містить: суперечливі позиції сторін з якогось питання; протилежні завдання чи засоби; розбіжність інтересів, бажань, прагнень опонентів.

Визначають типові причини конфліктів, які поділяють на:

Об’єктивні (зіткнення матеріальних і духовних інтересів, помилки керування, слабка розробленість правових процедур розв’язання міжособистісних суперечностей, брак значущих для нормальної життєдіяльності людини матеріальних і духовних благ, сформований спосіб життя, що сприяє підвищенню агресії людини);

Суб’єктивні (нездатність зрозуміти іншу людину незбалансована рольова взаємодія, нетерпимість до думок інших, дратівливість, гостре сприйняття зауважень та порад, неврівноваженість характеру, егоїзм, прагнення лідерства, прискіпливість, схильність до пліткування).

Види і типи конфліктів:

За проблемно – діяльнісною ознакою конфлікти поділяють на: управлінські, педагогічні, виробничі, економічні, політичні, творчі тощо.
- за ступенем залученості людей: міжособистісні, міжгрупові, міждержавні, міжпартійні;
- за напрямками комунікацій: горизонтальні, вертикальні;
- за значеннєвим принципом: закономірні, обхідні, вимушені, функціонально невиправдані;
- з погляду функцій: позитивні, негативні;
- за кількістю людей: парні, локальні, загальні;
- за перебігом часу, короткочасні, тривалі, затяжні.
- за видом виникнення: стихійні, заплановані (провоковані, з ініційовані);
- за тактовними завданнями: виправдані, невиправдані.

6. Вправа «Конфлікт у транспорті»

Мета: навчання конструктивних способів виходу з конфліктних ситуацій.

Хід вправи: в центрі кімнати ставлять два крісла одне біля одного. Вони символізують сидіння в автобусі. Двоє учасників виходять за двері, де ведучий ознайомлює їх з інструкцією: вини – два приятелі, яким треба поговорити, тому їм необхідно намагатися сісти разом. Коли вони входять до кімнати, одне крісло вже зайняте учасником, який отримав від ведучого інструкцію звільнити місце тільки тоді, коли йому захочеться це зробити. Решта членів групи спостерігає за перебігом подій.

Рефлексія: під час обговорення спочатку висловлюються учасники конфлікту, а потім – інші члени групи.

7. Рольова гра «Розв’яжи проблему»

Мета: опрацювати конструктивні стратегії виходу з конфліктних ситуацій.

Хід вправи: психолог ділить учасників на 4 групи. Кожна група виконуватиме відведені їй ролі перша група – вчителів, друга – учнів, третя – адміністрації, четверта – батьків. Кожній групі треба виконати 3 завдання.

Написати перелік причин, які можуть призвести до конфліктних ситуацій відповідно до своїх ролей.
Вигадайте або згадайте якусь конфліктну ситуацію зі шкільного життя і розіграйте її відповідно до своїх ролей.

3. Кожна група обирає одну проблему і пропонує шляхи її розв’язання відповідно до своїх ролей і використовуючи отримані знання.

Рефлексія: як ви почувалися під час гри і як ви почуваєтеся після її завершення?

8. Релаксаційний комплекс «Конфлікт»

Мета: розслаблення.

Інструкція.

Сядьте зручно. Уявіть собі вигаптувану важку театральну завісу, яка повільно, підіймається. Починається п’єса з вашого життя. На сцені ви бачите знайомих людей у конфліктній ситуації. Ви дивитеся цю п’єсу з глядацького залу, а серед акторів на сцені впізнаєте себе. Ви чуєте голоси… Про що там говорять актори? Ви розглядаєте їхній одяг. Він вам не подобається, ви вирішуєте переодягти всіх у костюми іншої епохи. Це п’єса вашого життя, ви її режисер, її головний герой. Віт переносите цю сцену на екран телевізора. Спробуйте уявити її у чорно-білому зображенні.. Спробуйте вимкнути звук. Тепер учасники вашої п’єси жестикулюють. Через деякий час ви увімкнете звук, щоб почути слова головного героя – себе. Ви вмикаєте звук і чуєте ці слова. Про що ви говорите? Уявіть екран у вигляді шахівниці. На ній розміщені об’ємні фігурки. Ви бачите на цій шаховій дошці учасників конфлікту і себе. Де ваше місце на цій дошці? Уявіть, як ви переставляєте фігурки з однієї клітинки на іншу і шикуєте їх в один ряд. Зараз ви прибираєте фігурки з дошки і кладете в коробку. Закриваєте її, накидаєте гачок на неї і обережно ставите на місце. Ваше поле внутрішнього зору починає затягуватися складною театральною завісою. Ви пригадуєте, що все відбувалося тимчасово на телевізійному екрані, й повертаєте вимикач. Екран гасне. Деякий час на ньому залишається світла крапка, потім зникає і вона.

Рефлексія: як ви почувалися під час виконання вправи і як ви почуваєтеся зараз?

9. Вправа «Коло рук»

Мета: розслаблення.

Інструкція:

Візьміться за руки, уявіть у своїх грудях вогник добра, ніжності, любові, уявіть, як він збільшується, його сила переходить у праву руку і вливається в долоню того, хто сидить праворуч, збагачується його любов’ю та рухається далі по колу. Потім любов повертається, збагачена від сердець інших учасників групи.

Рефлексія:

Що вам спадало на думку під час виконання цієї вправи?
Чому все відбувалося саме так?

Психолог Іpшавської pайСЮТ: Меpенич Наталія Сеpгіївна

Тренінгове заняття для керівників гуртків

Phobos — Fri, 05 Dec 2014 06:57:40 GMT

Тренінгове заняття для керівників гуртків

«Конфлікт - шляхи подолання»

Мета: Ознайомити керівники гуртків з основними причинами, функціями конфліктів; формувати навички конструктивного розв’язання конфліктів.

Вправа на активізацію уваги

Психотехніка «Я не люблю…».

Учасники групи беруться за руки і по черзі висловлюються про те, чого вони не люблять. Наприклад: «Я не люблю, коли мене обманюють, кричать на мене…».

Інформаційне повідомлення до теми

Слово «конфлікт» викликає здебільшого неприємні асоціації.

Ми з невдоволенням згадуємо почуття, які опановують нас під час суперечки: гнів, образу, ворожість. І навіть коли напруга спадає, потому залишаються неприємні спогади.

А головне те, що нам не завжди вдається відстояти свою думку, ми відчуваємо провину, сором, невдоволення собою. Конфлікти змушують нервувати, хвилюватися, порушують сон і виснажують наші сили. Так що ж це за явище?

Конфлікт – це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, прагнень, пов`язане з гострими негативними переживаннями.

Раніше побутувала думка, що конфлікт – факт негативний адже він призводить до негативних наслідків. Його вважали ознакою неефективної діяльності, невмілого керування людьми й ротою в цілому.

Утім, іноді конфлікти не лише можливі, а й необхідні, тому що сприяють як не дивно, позитивним змінам. Та це явище не має бути стихійним, а навпаки – контрольованим, керованим.

Конфлікти сіють непорозуміння, образи, руйнують взаємини. То чи варто витрачати своє життя на з`ясування стосунків? Чи краще навчитися спілкуватися, оминаючи гострі кути? Звісно, кожен вирішує це для себе сам. Але зрозуміло одне: конфлікт не сприяє навчально-виховному процесові. І чим менше їх виникає, тим краще розуміють одне одного вчителі, тим теплішими й відкритішими є їхні стосунки.

Мозковий штурм «Причини конфліктів»

Які, на вашу думку, іcнують причини конфліктів?

(Можливі відповіді)

- зіткнення матеріальних і духовних інтересів;

- прорахунки в управлінні;

- матеріальна і духовна бідність;

- сформований спосіб життя;

- нездатність зрозуміти іншу людину;

- незбалансована рольова взаємодія;

- нетерпимість до думок інших, дратівливість;

- чутливість до критики чи зауважень;

- неврівноваженість характеру, Егоїзм;

- прагнення до лідерства, прискіпливість, схильність до піклування.

Вправа «Функції конфлікту»

Для виконання вправи учасників слід об`єднати у дві групи. Кожна група отримує список функцій конфлікту: першій – виділити позитивні функції конфлікту, другій – негативні. Після закінчення кожна группа презентує рзультати. Раніше вже йшлося про те, що конфлікти можуть бути не тільки шкідливими й небажаними, а й корисними. Усе залежить від того, які їх фунуції активізуються – позитивні чи негативні, констртивні чи деструктивні.

До негативних належать переважно емоційні конфлікти, зокрема ті що виникають унаслідок соціально – психологічної несумісності людей.

Вправа «Бій великих пальців»

Поділіться на пари. З`єднайте долоні так, щоб великі пальці були догори. Спробуйте щосили притиснути великий палець сусіда. Повторіть цю вправу тричі.

Вправа «Долоні»

Перший учасник витягує руки перед собою долонями вниз. Другий розміщує свої руки під ними долонями догори. Тепер він має якнайшвидше вдарити першого учасника по долонях. Суть вправи в тому, щоб зреагувати на найменший рух і забрати свої руки з-під удару.

Обговорення. Як ви пов`язуєте вправи з розумінням своєї поведінки в конфліктних ситуаціях?

Психодіагностика

Тест: Стратегії розв`язання конфліктних ситуацій (Д. Джонсона).

Перебуваючи в конфліктній ситуації, люди діють по - різному і виявляють притаманний їм стиль поведінки. Американські вчені досліджуючи некооперуючу взаємодію людей, описали стратегії подолання конфліктів. Цю класифікацію визнали зарубіжні та вітчизняні психологи.

Інструкція: Уважно прочитайте вислови і прислів`я. Користуючись неведеною нижче шкалою, визначте, наскільки кожне прислів`я відповідає вашим дітям під час конфліктів:

5 - відповідає у всіх випадках;

4 – здебільшого відповідає;

3 – деколи відповідає;

2– відповідає, але дуже рідко;

1- ніколи не відповідає.

1)Від суперечки легше утриматися а ніж потім завершити її.

2)Якщо неможете примусити людину думати так як ви робите, змусьте її робити так як ви думаєте.

3)Теплі слова розтоплюють холодні серця.

4)Послуга за послугу .

5)Приходь і подумаємо разом.

6)Під час суперечки заслуговує похвали той, хто замовкне перого ішим.

7)Чия сила того і правда.

8)Солодкі слова роблять солодким рух уперед.

9)Краще синиця у жмені ніж журавель у небі.

10)Істина в знаннях.

11)Той хто б`ється і тікає доживає до нової битви

12)Той перемагає блискуче хто примушує своїх ворогів тікати.

13)Убий ворога своєю надмірною добротою.

14)Чесний обмін думками не приведе до суперечки.

15)Ніхто не може претендувати на істину в останній інстанції, але кожен може зробити свій внесок у неї.

16)Тримайся подалі від тих хто не вірить у перемогу, хто незгодний з тобою.

17)Тільки той хто вірить у перемогу, перемагає на полі битви.

18) Добре слово мало коштує, та дорого цінується.

19) Зуб за зуб – це чесна гра.

20) Тільки той хто готовий відмовитися від власного права на істину в останній інстанції, збагатиться від істини яку знають інші.

21)Уникайте сварливих людей – вони зроблять ваше життя нещасним.

22)М`які слова забезпечують гармонію.

23)Хочеш мати хорошого друга – зроби йому щось приємне.

24)Відкрито говори про свої конфлікти і йди їм назустріч – тільки це призведе до їх найкращого вирішення.

25)Людина яка не тікає сама змушує тікати інших.

26)Найкрщий спосіб подолання конфліктів- уникати їх зовсім.

27)Займаю тверду рішучу позицію( на тім стою і не можу інакше).

28)Лагідність перемагає гнів.

29)Краще щось аніж нічого з того що тихочеш.

30)Щирість чесність і довіра гори звернуть.

31)Немає нічого важливішого ніж те за що тобі треба боротися.

32)У світі завжди були й будуть переможці й переможені.

33)Вони на тебе з каменеем а ти до них з прихильністю.

34)Якщо двоє йдуть на компроміс то справедливе рішення гарантоване.

35)Правди можна добитися воюючи і тільки воюючи.

Обробка результатів

Чим більшою є загальна сумв балів за певною стратегією розв`язання конфліктів тим частіше ви схильні застосовувати її. Чим менша загальна сума тим рідше ви користуєтеся нею.

Вправа «Крок за кроком»

Для виконання цієї вправи учасники об`єднуються у 2- 3 групи. Кожна группа отримує набір карток з назвами можливих етапів виходу з конфлікту.

Потрібно розкласти ці етапи у хронологічній послідовності, поставити запання які б розкривали його зміст.

Розв`язання конфлікту й вихід із нього – часто складний процесс що має кілька етапів:

- окреслення основної проблеми;

- визначення причини конфлікту;

- пошук можливих шляхів розв`язання;

- спільне рішення про вихід із конфлікту;

- реалізація спільно виробленого способу розв`язання конфлікту.

Підсумок

Запропоновані кроки виходу з конфлікту не можуть бути ефективними, якщо не дотримуватися таких вимог: розв`язання конфлікту залежить від ваших зусиль умінь, завзятості й доброї волі; кроки для виходу з конфлікту мають зробити обидві сторони. А це залежить від того, як увесь коллектив дивиться на можливість зведення конфліктів до мінімуму, чи зацікавлені його учасники у встановленні дружніх відкритих стосунків.

Психолог Іршавської райСЮТ Меренич Наталія Сергіївна

Психолог Іршавської райСЮТ

Phobos — Fri, 05 Dec 2014 06:39:27 GMT

Практичний психолог Іршавської районної станції юних техніків у своїй роботі керується Етичним кодексом психолога, планує та організовує свою роботу відповідно до нормативів витрат часу на основні види роботи психолога. Працює з дітьми зі шкіл Іршавського району та будує свою діяльність на основі доброзичливості, довіри у тісній співпраці з усіма учасниками навчально-виховного процесу. Практичний психолог у своїй роботі дотримується педагогічної етики, поважає гідність дитини, захищає її від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства. Пропагує здоровий спосіб життя, підвищує рівень психологічних знань педагогічних працівників, дітей та батьків. Також проводить різні методики на особливості розвитку особистості, психічних процесів та функціональних станів, на дослідження психологічних особливостей дитини та пізнавальної сфери учнів: уваги, пам`яті, інтелекту, допомогає у професійному самовизначенні учнів, вивчає інтереси та здібності учнів.

Працює над профілактикою девіантної поведінки та проводить такі анкети як:

Анкета на виявлення девіантної поведінки у класі;
Анкета «Молодь і протиправна поведінка;
Анкета «Куріння як соціальна проблема суспільства;
Анкета «Вживання алкоголю як соціальна проблема суспільства»

Також психологом проводиться робота з педколективом на дослідження психологічного клімату та статусу в колективі, профілактика емоційного вигорання керівників гуртків. Проводяться індивідуальні та групові консультації учнів та керівників гуртків, корекційно-відновлювальна та розвивальна робота з учнями та психопрофілактична робота.

Психолог Іршавської районної станції юних техніків постійно підвищує свій професійний рівень, веде відповідну документацію та статистичну звітність за результатами досліджень.

Психолог Івшавської райСЮТ Меренич Наталія Сергіївна

Комп'ютерна та Інтернет залежність як актуальні проблеми сучасності ( учні 5-6 класів )

Phobos — Tue, 26 Feb 2013 15:28:17 GMT

Тема заняття: «Комп'ютерна та Інтернет залежність як актуальні проблеми сучасності»

( учні 5-6 класів )

Мета: визначити та проаналізувати основні проблеми комп’ютерної та інтернет- залежності у молодіжному середовищі, дати інформацію про вплив комп’ютерних ігор на організм дитини, визначити комп’ютерну та Інтернет залежність шляхом проведення анкетування, вправ та профілактики.

Матаріали: анкети для дослідження, аркуші паперу формату А4, різнокольорові маркери, бланки із ситуаціями.

Хід роботи

1. Вступне слово

Бурхливий розвиток сучасних інформаційних технологій зумовив появу нової для нашого суспільства проблеми – залежності від Інтернету та інших різних видів комп’ютерних залежностей, зокрема лудоманії.

Залежність від азартних ігор (ігроманія, лудоманія і гемблінг – залежність) широко поширена в світі, і зокрема в Україні. Зараз до азартних ігор залучаються верстви населення, різні за віковим складом (від підлітків до осіб літнього віку), матеріальним забезпеченням, колу спілкування, етнічній приналежності і т. д. Цей факт пояснюється щонайширшою різноманітністю видів і форм азартних ігор, розрахованих на різні категорії населення з різним рівнем доходу та інтересами. Крім того, в азартну гру здатний грати кожен, оскільки в більшості азартних ігор не вимагається особливих умінь.

Комп’ютеризація внесла в життя сучасного неповнолітнього нові форми дозвілля – Інтернет і комп’ютерні ігри. У середовищі неповнолітніх формується особлива субкультура, обумовлена даним захопленням – комп’ютерні клуби, змагання, особливий сленг і атрибути спілкування.

Вправа 1. «Позитив та негатив»

Мета: з'ясувати уявлення учасників про наслідки від ігроманії та Інтернет-залежності.

Учасники діляться на дві групи:

· перша група вказує про позитивні наслідки ігрової та інтернет залежності;

· друга група — про негативні наслідки ігрової та Інтернет-залежності;

(відповіді необхідно обґрунтувати)

Вправа 2. «Як би ви вчинили?»

Мета: на прикладі конкретних ситуацій навчити молодь оцінювати ступінь ризику потрапляння у залежність від ігор та Інтернету.

Учні об'єднуються у дві групи. Кожна отримує картки з описом ситуації та відповідає на запитання до них. Після того, як обидві групи закінчили обговорення, необхідно зробити підсумки.

Ситуація 1. Ваш найкращий друг Юрій проводить багато часу у залах гральних автоматів, або (якщо не може собі цього дозволити) грає у дворі з підлітками в азартні ігри, часто на гроші або речі.

Запитання:

1.Що б ви зробили у такій ситуації? Напишіть шляхи, які б ви використали під час розмови з ним.

2.Чи повинні ви розповісти батькам про залежність їхнього сина? Якщо «так» (або «ні»), то чому?

3.Чи потрібно відвести Юрія до лікаря чи психолога, який допоміг би йому подолати цю залежність?

Ситуація 2. Максим пропонує піти Дмитру на вулицю погуляти з друзями о десятій годині ранку. Дмитро відмовляє другові, кажучи, що він ще не виспався, бо до четвертої «зависав» у Інтернеті.

Запитання:

1.Чи має Максим розповісти другові про шкоду для здоров'я, яку викликає постійна робота за комп'ютером, не кажучи вже про «зависання» в Інтернеті?

2.Як ви вважаєте, чи налякає Дмитра інформація про втрату друзів?

3. Як треба вчинити друзям Дмитра, щоб він перестав сидіти в Інтернеті вночі?

Вправа 3. «Робінзон Крузо»

Давайте зараз усі уявимо, що ми на безлюдному острові, й по рації ви можете замовити щось із запропонованого списку, тільки одне і через певний проміжок часу (через годину, день, тиждень, місяць, рік).

· Солодощі;

· Книги;

· Іграшки;

· Радіо;

· Телевізор;

· Комп’ютер;

· Маму;

· Тата;

А тепер поділимося на дві групи:

· 1-ша група-група досліджуваних (учні);

· 2-га група статистична (ті, хто буде підраховувати результати).

На клаптиках паперу напишіть, що ви хотіли б замовити через годину? Через день?через тиждень? через місяць? через рік?

Зібравши всі папірці, досліджувані передають їх статистичній групі, які підраховують результати.

Отже, ми отримали такі дані:

· Через годину тільки 40% усіх дітей хочуть бачити комп’ютер, 50% маму, 10% - друга;

· Через день тільки 14% комп’ютер, 10% - книги; 36% маму;

· Через місяць 35% маму, 10% друга, 5% - солодощі, 5% комп’ютер;

· Через рік 70% - маму, 5% - друга, 5% - друга, 5% - комп’ютер.

Ми бачимо реальні наші результати : мама проти комп’ютера! Хто переможе?

Незважаючи на те, що навчальні комп’ютерні ігри можуть бути досить корисні й ефективні при вивченні іноземних мов, математики та інших предметів, а ігри можна використовувати при навчанні володіння авто, більшість ігор надзвичайно негативно впливають на здоров’я.

По - перше електромагнітні випромінювання шкідливо діють на організм людини, а тим паче дитини, загрожуючи , мозковим порушенням, захворюваннями , зниженням імунітету тощо.

По – друге, психічне напруження, що виникає в процесі гри, викликає стресові стани, емоційне перевантаження, нервове та психологічне спустошення, що призводить до погіршення пам’яті.

Вправа 4.«Вірус»

Кожен учасник отримує аркуш паперу формату А4. Створіть свій «комп’ютер». Комп’ютери можуть бути різного кольору чи формою. Після того, як комп’ютери створено, психолог повідомляє : «Уявіть, що всі наші комп’ютери з’єднані однією мережею. В одному з наших комп’ютерів з’явився «вірус». Упродовж 3 хвилин зробіть те, що вважаєте за потрібне для збереження мережі. Можливо, це буде зміна місця, до малювання чогось у комп’ютері тощо. Учасники самі вирішують, що їм слід зробити. Якщо хтось із них запропонує викинути або зруйнувати комп’ютер. У який потрапив «вірус», можна погодитися з цим, але нагадати, що від цього саме явища не звикне. Те, що ми маємо, - це наш комп’ютер, і в ньому наша сила!»

Потім кожний пояснює, у чому полягає його позиція, і що він намагається зробити.

Вправа 5. Проведення анкетування на тему: «Проблема комп’ютерної та Інтернет залежності у молодіжному середовищі».

Анкета на визначення комп’ютерної залежності.

Завершальне слово

Отже, ми бачимо, що саме ця проблема нині є найактуальнішою.

Для ефективної роботи з дітьми хочеться запропонувати кілька порад, що стануть вам у пригоді:

· Обмежувати час гри: для дітей 13-17 років – до 30 хв, після чого треба змінити вид діяльності;

· Установити закон відстані (30-40см) при обов’язковому застосуванні захисного фільтра для зниження дії високочастотних коливань;

· Також послабити шкідливу дію комп’ютера допоможуть кімнатні рослини;

· Установити часовий закон не грати перед сном, не грати перед сном, після їжі й поки не виконані роки;

· Контролювати зміст ігор, не допускаючи сюжетів насилля, жорстокості, з елементами культових ритуальних обрядів та образами нечисті;

Отже, причиною формування залежності від комп'ютерних ігор є переважно психологічні проблеми, які криються у несприятливому психологічному кліматі сімей, у недоліках сімейного виховання, у необізнаності батьків з даного питання.

Основною мірою попередження виникнення у дітей залежності будь-якого типу є вірне виховання дитини. При цьому важливо не обмежувати дітей в їх діях, а пояснити йому, чому те чи інше захоплення небажане.

Профілактичні методи роботи з треба направляти і на окрему особистість і на суспільство в цілому.

Дякую за увагу!

Нехай вам щастить!

Проведено для учнів 5-6 класів

Гурток «Рукоділля»

При Іршавській ЗОШ №1 І-ІІІ ст.

Керівник гуртка: Ажипа Н.Й.

Психолог райСЮТ: Яцканич Ганна Петрівна

ОБДАРОВАНІ ДІТИ В ПОЗАШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Phobos — Tue, 19 Feb 2013 08:06:21 GMT

Сучасні тенденції розвитку сучасного суспільства ставлять перед освітою нові завдання – відхід від орієнтації на «середнього» учня, підвищений інтерес до обдарованих і талановитих дітей, до особливостей розкриття й розвитку їхніх здібностей у процесі освіти. Саме обдаровані діти зуміють зрозуміти і осягнути всі інноваційні процеси в розвитку передових технологій в різних областях діяльності, які відбуваються у світі. Такі учні характеризуються порівняно високим розвитком мислення, довготривалим запам’ятовуванням навчального матеріалу, добрими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, великою працездатністю тощо.

Розвиток творчої особистості є одним із першочергових завдань освіти. Для її визначення та розвитку є всі умови в позашкільних навчальних закладах. Позашкільні навчально-виховні заклади є тими широкодоступними установами освіти, які дають дітям та юнацтву можливість розкривати в собі нові таланти та можливості.

Підтримка обдарованості є одним із пріоритетних напрямів сучасної позашкільної освіти нашого району. Саме тому психологічна служба району працює над проблемним питанням: забезпечення розвитку творчого потенціалу учнів, створення умови для позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності, адаптувати дітей до соціальних умов життя, попередження насильства над дитиною, надання консультації батькам та керівникам з питань насильства, впровадження сучасних підходів до навчання в гуртках.

Система позашкільних навчальних закладів повинна забезпечувати всебічний розвиток індивідуальності учнів як особистості та найвищої цінності суспільства на основі виявлення її задатків, здібностей, обдарованості і талантів. Серед таких закладів є Іршавська районна станція юних техніків, вихованцями якої є понад 2000 учнів.

Психолог даної позашкільної установи тісно співпрацює з керівниками гуртків. Для забезпечення гармонійного і всебічного розвитку гуртківців в умовах закладу, психолог проводить психодіагностичну, консультаційну просвітницьку, профілактичну роботу з ними.

Психодіагностична робота полягає в проведенні тестування, анкетування та методик на виявлення обдарованості (використанні тесту креативності Е. Л. Торенсса на розвиток творчих здібностей в діяльності , мислення; методика "Неіснуюча тварина" допомагає визначити, наскільки в дитини розвинена творча уява, оригінальність мислення, емоційний стан; тест "Не проґав вундеркінда" допомагає батькам виявити та розвинути приховані здібності та задатки дитини; методика Кетелла допомагає оцінити інтелектуальні можливості дитини; методика Айзенка допомагає визначити рівень інтелекту учнів). Це дає змогу виявляти рівень творчої обдарованості гуртківців закладу, надання допомоги керівникам гуртків у розробленні програм індивідуальної роботи з обдарованими дітьми. Проте діагностика обдарованості не повинна і не може ставити перед собою за ціль – відбір або виділення чи протиставлення, а бути засобом для найбільш ефективного навчання та розвитку обдарованої дитини.

Консультаційну роботу психолог надає керівникам гуртків з різних психологічних питань, а також надає рекомендації щодо вихованців на основі проведених з ними методик, що містять в собі інформацію про творчий потенціал, здібності та нахили учнів.

Важливим також є проведення індивідуальних та групових консультацій з учнями. Це стосується обговорення результатів психодіагностики, питання вибору професії, подальшого профілю навчання. Насамперед консультаційна робота проводиться з дітьми, над якими здійснено насильство.

Психопрофілактична робота та психологічна просвіта спрямовані на пропаганду здорового способу життя, запобігання шкідливим звичкам у підлітків та проведення просвітницької, роз’яснювальної роботи щодо запобігання насильства та жорстокого поводження над дітьми у школі.

На базі станції працює Мала академія наук, де учні можуть спробувати себе в якості науковців та отримати перший досвід у написанні науково-дослідницьких робіт та їх захисті, мають змогу спілкуватися з людьми, які досить тривалий час працюють в галузі науки та мають вчений ступінь. Крім того учні мають можливість брати участь у роботі творчих об’єднань за інтересами для здібних та обдарованих вихованців.

Вихованцями Малої академії наук здебільшого є учні 9-11 класів. Це період коли потрібно визначатися зі своїм майбутнім – куди піти вчитися, і яку професію обрати для себе. Щоб допомогти з вибором майбутньої професії психологом проводиться профорієнтаційна робота з юними науковцями, де використовуються бесіди, консультування, які допомагають учням у виборі їхньої майбутньої професії.

Талановиті діти – це той ресурс, який потрібно берегти і примножувати, допомагати їм знайти себе й правильно оцінити, підтримувати їхній розвиток. Такі діти повинні бути об’єктом спеціальних педагогічних і соціальних програм, оскільки найбільші сподівання на покращення умов життя й розквіту нації пов’язані саме з обдарованою молоддю.

Іршавська районна станція юних техніків

Робота з дітьми

Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей.

Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей.

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ОПТИМАЛЬНОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО МІКРОКЛІМАТУ В ПЕДАГОГІЧНОМУ КОЛЕКТИВІ ІРШАВСЬКОЇ СТАНЦІЇ ЮНИХ ТЕХНІКІВ

Методичні рекомендації з проведення конференцій для батьків учнів 1-х класів

Конфлікти у нашому житті

Конфлікти у нашому житті

4. Вправа «Мозковий штурм»

Мета:

7. Рольова гра «Розв’яжи проблему»

8. Релаксаційний комплекс «Конфлікт»

Тренінгове заняття для керівників гуртків

Психолог Іршавської райСЮТ

Комп'ютерна та Інтернет залежність як актуальні проблеми сучасності ( учні 5-6 класів )

ОБДАРОВАНІ ДІТИ В ПОЗАШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ